Історія
Рік заснування замку на невисокому пагорбі серед багнистих боліт і глибоких ставків достовірно невідомий, але початком літочислення для нього прийнято вважати 1427, коли, згідно офіційній хроніці, місто Свірж відвідав польський король Владислав II Ягелло (1352 – 1434), що послужило додатковим поштовхом до подальшого розвитку поселення.
Так через вже два десятки років (1449) населений пункт розширив свої кордони до таких меж, що це зажадало поділу територіальних одиниць однойменних села і міста. В цей час Свірж з передмістями знаходився у володінні сім’ї земельних магнатів Свірзьких, яким і зобов’язаний своєю історичною назвою.
У 1530 році замок кардинально перебудовується, змінюючи свій вигляд на більш відповідний канонам фортифікаційної науки того часу, нагадуванням про що служить одна з пам’ятних табличок над арковим прорізом головних воріт.
З переходом до рук Олександра Цетнера (- 1667) фортеця так само зазнає значних конструкційних змін вочевидь під керівництвом військового архітектора Павла Гродзицького. Однак це не захистило Свірзький замок від сильних ушкоджень в ході військових дій повстання 1648 року під керівницьтвом Богдана Хмельницького (1595 -1657) при штурмі козацькими військами, коли твердиня пала.
Відновлений і додатково укріплений оборонний комплекс на пагорбі над ставом став одним з непереборних бар’єрів на шляху турецько-татарських походів на Львів: в 1672 році він витримав багатоденну облогу військ під проводом Мехмеда IV (1642 — 1693); у 1675 став не тільки захисником своїх мешканців, а й порятунком для гарнізону Поморянського замку.
При Ігнатії Олександрі Цетнері (1728 – 1787) замок у Свіржі, змінивши бойові обладунки на пишність магнатської резиденції, набуває всі властиві даній трансформації риси: пишність оздоблення внутрішніх покоїв, лиск в обробці зовнішніх фасадів і самий важливий штрих – палацевий англійський парк, який вигідно обігравав місце розташування комплексу будівель на пагорбі над ставом.
З початку XIX століття фортуна випробовує на міцність фортечні стіни – представники родини Цетнерів залишають улюблене дітище. Черга нових власників різних прізвищ, що змінюють один одного, не сильно обтяжують себе турботами про своє придбання, призводячи його до занепаду.
Кінець ж століття і зовсім приніс Свірзького замку запустіння і розруху – згідно офіційних даних до 1882 року північний корпус звернувся на руїну, а через десятиліття і східну частину спіткала та ж доля – в наслідок пожежі 1892 року.
Ще один щасливий шанс випадає твердині в 1907 році, коли вона переходить до рук Роберта ла Мезан-Салянса (1869-1930), який, отримавши комплекс над ставком в жалюгідному стані, за кілька років проводить його капітальну реконструкцію. Крім того, в стінах замку-палацу знаходить притулок велика цінна колекція меблів, полотен, предметів інтер’єру та літератури, що належить його власникові.
Мирне існування твердині в люблячих дбайливих руках графа Роберта обірвала Перша світова війна, коли в 1914 році російські війська спалили її дотла, залишивши лише голі стіни.
Але не в графському характері був відступ перед труднощами – реконструкція починається знову. Спочатку нею керує сам Роберт Салянс, а потім чоловік його дочки – Тадеуш Комаровський (1895-1966), і поступово до Свірзького замку повертається колишню велич.
Друга світова (1939 – 1945) знову звертає фортецю в руїни. На цей раз тривалий період занепаду розтягнувся на довгих тридцять років.
Лише в 1975 році за ініціативи Спілки архітекторів, у володіння якої перейшов замковий комплекс, починається реставрація зовнішнього і внутрішнього оздоблення з переплануванням під потреби майбутнього будинку творчості. Але грандіозним планам не судилося здійсниться.
І через добрих тридцять років в стінах Свірзького замку все ще тривають роботи з відновлення. Основними ж його мешканцями є зовсім не творці, а реалізатори їх ідей.
Архітектура
За часів володіння замком сім’єю Свірзьких (ХV століття) фортеця представляла собою одноповерхову прямокутну будівлю (сторони 52м х 25м) з підземеллями і магнатською резиденцією, посилену двома вежами на торцях, західна з яких досі входить в комплекс оборонних споруд.
Свій вигляд, практично відповідний нинішньому, замок придбав з легкої руки першого його власника з родини Цетнерів в XVII столітті під керівництвом військового інженера і архітектора Павла Гродзицького, який зміг реалізувати в даному проекті симбіоз оборонного комплексу і пишної магнатської резиденції з урахуванням характерних особливостей ландшафту (відокремлений пагорб з обривистими схилами над ставом, оточений топкими болотами).
І, не дивлячись на численні ремонтно-реставраційні роботи наступних століть, Свірзький палац-фортеця як і раніше являє собою в периметрі трапецію фланковану оборонними вежами по кутах з двома відокремленими різнорівневими дворами, з’єднаними лише сходами.
З колишньої пишноти зовнішнього барокового декору замку до наших днів збереглися лише фронтони, білокам’яні портали та кам’яні різьблені наличники віконних прорізів. Особливу принадність становлять кам’яні вази біля сходового маршу та грифон на одному з фасадів.
Внутрішнє ж реставроване оздоблення приміщень ще зберігає сліди колишньої розкоші – наличники дверних прорізів, дерев’яні різьблені сходи, стельове оздоблення – скупе нагадування про колишню величини.
В’їзна вежа двоповерхового Південного корпусу, що зустрічає гостей відразу за дерев’яним мостом (колись підйомним) через глибокий рів, відкриває погляду затишний замкнутий Внутрішній двір з круглою клумбою, оперезаною червоною цеглою.
Сімнадцять сходинок одномаршових центральних сходів з вазонами виходять до відкритій терасі центрального фасаду одноярусного з підвалом Парадного корпусу Свірзького замку, до якого з права і з ліва примикають відповідно Східний (одноповерховий з підвалом) корпус і Західний (з боку Внутрішнього двору – двох, а Господарського – чотириповерхового), що служив надійною перешкодою між двома дворами.
Господарський двір, який розташований нижче за рівнем основного комплексу і сполучається з ним за рахунок сходів в Західному корпусі, з трьох інших сторін периметра обнесений одноповерховими підсобними приміщеннями (стайнями, кухнею, службами), має власний вихід у зовнішній світ з півдня. Тут же ближче до північної частини розташоване коло замкового колодязя.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., Перемишлянський р-ну, с. Свірж.
Тел.: (03263) 2-39-28.
Фільми, в яких задіяний замок-палац: «Д’Артаньян і три мушкетери».
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 12 (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця — Кіровоград), потім через Перемишляни на Свірж, або Р 03 (Львів – Івано-Франківськ – Хуст – Мукачево) через Бібрку на схід до Свіржа, траса приведе прямо до ставу біля замку.
Громадським транспортом – маршрутному таксі зі Львова (Перемішлянское напрямок) до Свіржа, а потім пішки 5-10 хвилин у напрямку ставів.