Міський колодязь з нестерпно соленою водою, кількості якої не вистачить на забезпечення і однієї сім’ї – чи це не надтаємнича загадка? Вирішення її хвилює уми, розбурхує уяву навіть сотні століть після його спорудження.
Хто? Навіщо? Чому? Невисокий восьмигранник, що займає одне з найпочесніших місць Кам’янця на площі Польського ринку біля міської Ратуші і є предмет цих багатостолітніх суперечок і припущень.
Одна з найбільш часто згадуваних легенд, яка збереглася під впливом руйнівного часу, пов’язує створення Міського колодязя з ім’ям купця Нарзеса з вірменської діаспори Кам’янець-Подільського, серце якого невідома сила назавжди прив’язала до дружини простого коваля. Поглинаний своєю нерозділеною пристрастю до прекрасної російської красуні, багатий купець прожив своє життя на самоті. Плодом же всього його життя судилося стати незчисленним скарбам, які, через брак рідні, Нарзес заповів місту, що його збагатило, на будівництво водопроводу від Гунських колодязів до центру старого Кам’янця.
Громадські гроші – завжди велика спокуса для можновладців. Гроші пішли, немов вода в пісок. Але народна чутка – недрімлуче око. Чутка про цю історію обхідними шляхами досягла вуха польського короля Владислава, який для заспокоєння заворушень в одному з найважливіших форпостів держави, прийняв рішення про створення комісії з розслідування всіх обставин цієї справи.
Погані вісті летять швидше вітру, і до прибуття королівських посланців біля Ратуші на центральній міській площі в швидкому порядку був споруджений колодязь з вежею в якості матеріального підтвердження втілення в життя посмертної волі вірменського купця. Прибулі столичні чиновники, щедро умаслені міським намісництвом, повернулися додому з доповіддю про брехню наклепів на кам’янецьке чиновництво.
Та ось тільки води в міському колодязі виявилося незрівнянно мало для такого високого звання, та й підвищена солоність зробили її зовсім не придатною для господарського використання. Так і судилося стати Вірменському колодязю кам’янецьким пам’ятником одночасно чиновницького свавілля, яке бере верхи над здоровим глуздом, і великому коханню, що посуває людей на грандіозні, але часом безглузді вчинки, – матеріальною згадкою на віка.