Історія
При всіх стратегічних перевагах місця розташування (плато в петлі річки Смотрич з вузьким перешийком під захистом фортеі), яке в середньовіччі відігравало ключову роль для будівництва міста, у Кам’янець-Подільського був один суттєвий недолік – відсутність джерел прісної води. Століттями городяни були змушені доставляти цілющу вологу на возах за кілька кілометрів з колодязів довколишніх сіл, роблячи величезний гак через Замковий міст.
Так тривало аж до 1581 року, коли зусиллями мешканців вірменського кварталу в центрі міста біля будівлі міської ратуші в суцільній скелі було розпочато спорудження колодязя. Мабуть, у зв’язку з труднощами здійснення поставленого завдання незабаром роботи по зведенню такої необхідної гідротехнічної споруди були припинені.
Але благе починання отримало друге життя з подачі вірменського купця Нарзеса, який заповідав свої гроші на втілення цього проекту в життя, і через пів-століття (в 1638 році) колодязь, що отримав назву Вірменського, нарешті був завершений. Але за іронією долі всі зусилля виявилися марними – вода, що надходила у колодязь, виявилася дуже солоною і не придатною для пиття, так до того ж її кількість була надто малою (триста відер) і не покривала добову потребу міста в цілющій волозі.
Вірменський колодязь закрили, пристосувавши під складські потреби. А для поліпшення архітектурного вигляду однієї з домінант головної міської площі Кам’янець-Подільського в 60-х роках XVIII століття знаменитим архітектором Яном де Вітте ( 1709 – 1785 ) над нею був споруджений восьмикутний купол вежі, який гармонійно вписався в навколишній ландшафт.
Протягом століть в особливо гострі моменти історії не раз робилися спроби по поновленню дії студенця в старій частині міста, остання з яких, не дивлячись на поліпшення водопостачання за рахунок будівництва Новопланівського мосту через Смортіч (скоротилося відстань до найближчого джерела прісної води), відноситься до 1889 року, коли двотижневі роботи під керівництвом міського архітектора так і не принесли втішного результату, підтвердивши непридатність джерела для пиття. Проблема водопостачання була вирішена до кінця лише з будівництвом міського водоканалу.
На своєму віку, як і сам Вірменський колодязь, башту у його вершини переслідували невдачі: наприкінці XIX століття її дах було повністю знищено пожежею, а знову відновлену у вигляді шатрового завершення її не пощадили роки Другої світової.
Свій нинішній вигляд своєрідна гідротехнічна споруда на площі Польського ринку Кам’янця, що так і не стала джерелом життя, придбало в ході реставрації 1959 – 1960 років, після чого його кілька десятиліть використовували як склад, щоб на порозі нового тисячоліття розкрити двері перед відвідувачами в якості виставкового залу.
Архітектура
Одноярусна вежа-пагода Вірменського колодязя заввишки чотирнадцять метрів (при висоті стін – вісім) являє собою в плані квадрат (сторона – дванадцять метрів) з усіченими кутами (довжина сторін варіюється від 7,4 м до 2,9 м) під двох’ярусним восьміскатним дахом, кожна зі сторін якого візуально відтінена двома, а зрізані кути – однією пілястрами доричного ордера.
Володіючи міццю оборонних стін (товщина кладки – 0,9 м) над тридцятиметровим колодязем діаметром три метри завдяки круглим вікнам з білокам’яними зовнішніми чвертями (на трьох фасадах), цибулинному прорізу дверей та високому шпилю конструкція барокової будови виглядає легкою живописно відтіняючи навколишній пейзаж.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець -Подільський, пл. Польський ринок, 1.
Посилання
- Історичні факти. Підземні таємниці Кам’янця
- Легенди. Кам’янецькі відьми
- Легенди. Колодязь без води
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М20 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) (по місту проходить вул. Леніна та пр. Грушевського) до повороту на вул. Князів Коріатовичів, яка в Старому місті переходить у вул. Троїцьку, що виходить до пл. Польський ринок.
Громадським транспортом по залізниці до Кам’янець – Подільського, а потім – громадським транспортом у Старе місто до зупинки «Польський ринок» (орієнтир – ратуша).