Біль – страшний ворог і вірний друг. Вона змушує сходити з розуму, розриваючи тіло на частини, і разом з тим дає зрозуміти, що ти ще живий, що ще є надія на одужання.
Біль – це страшна сила, яка робить людину схожою звірова, вбиваючи в ньому все цивілізоване і раціональне. Вона готова вдарити з-під тишка, неждано – в цьому її сила, її могутність.
Усе своє свідоме життя людство шукало засіб боротьби з цим підступним «другом». Багато тисяч жертв цих пошуків канули в небуття, не залишивши сліду, адже щоб зупинити звіра, що пожирає зсередини вони були готові на самі божевільні експерименти. Що тільки не йшло в хід – наркотичні засоби, спирт, галюциногени… Але тим не менш ворог перемагав.
Та ось земля подарувала людям генія медицини – Миколи Івановича Пирогова. Він – великий хірург – не раз бачив, що в сутичці на операційному столі перемагає не він. І зовсім не тому, що не вистачало навичок, знань і умінь, а тому що біль забирала у хворого сили для боротьби (як кажуть: медицина – наука філософська).
Метою доктора стало знайти засіб боротьбі з лютим звірем, який забрав життя у незліченної кількості жертв. Були роки праць, безсонних ночей, пошуків, знахідок, сумнівів…
І ось доля закинула його на Кавказ, де йшли бойові дії. Війна завжди несе із собою жах, страждання і… біль. Саме тут в передмісті аулу Салті в польових умовах Пирогов зважився випробувати своє нове відкриття для анестезії – пари сірчаного ефіру. І, о диво, поранені солдати просто засинали і абсолютно не відчували болю, що давало хірургові час (питання про мінімізацію якого було знято) і засоби (у стані спокою стало можливе проведення повноцінних медичних процедур) для дарування їм надії на одужання.
Прорив у хірургічній медицині здійснений. Поділиться радісною звісткою Микола Іванович поспішає насамперед зі своїми колегами Рішельєвського ліцею в Одесі. Це потім буде північна столиця Російської імперії, світила медицини, всесвітнє визнання і шана, а поки професора Дерптського університету з нетерпінням чекала Перлина у моря.