Релігійні настрої іноді заводять людську фантазію настільки далеко, що лише володіючи понад креативним розумом можна відстежити ланцюг хитросплетінь її висновків та вчинків. Хоча не будь їх, людство втратило б, а вірніше ніколи не побачило б, незліченної кількості храмових пам’яток архітектури, які й понині служать кращою прикрасою грішної планети під назвою Земля.
Так вірменська діаспора Львова напевно так і залишилася б без однієї з найпрекрасніших своїх складових – кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії, якби не релігійні сподівання і помисли одного з її парафіян – Юрія Івашковича, який мав славу найбагатшого купця міста того часу.
Громада львівської вірменської громади, що оселилася в місті незабаром після його заснування, була однією з шановніших і найбагатших, але душа її не знала притулку – їй доводилося тулитися у тимчасових, часто змінюваних приміщеннях, де проходили богослужіння.
На зламі XIV століття серед земель вірменського кварталу в самому центрі міста Лева ріс розкішний айвовий сад, як нагадування його жителям про далеку покинуту батьківщину серед Кавказьких гір. Це улюблене місце відпочинку місцевого населення залишилося б їм, можливо, і донині, якби не один з багататших людей вірменського кварталу.
Юрій Івашковича, гуляючи серед в’янучої пишноти айвового саду, одного разу побачив біля своїх ніг розломлений на дві частини авовий плід. І чи то світло так упало, чи то внутрішній устрій плода чимось відрізнялося від інших побратимів (про те легенда замовчує), але купець прийняв це за знак Господній, побачивши в ньому хрест Спасителя. Та до того ж спогади про чудесні теплі дні початку весни, коли ці пахучі дерева все в цвіту огортали його дурманом з присмаком троянди – символом Богоматері, зміцнили його віру.
За справою не стало, і незабаром почалося зведення того, чому на віки судилося стати не лише оплотом вірменської діаспори не тільки Львова, а й величезної Російської імперії на додачу з Валахією, а пізніше й українських земель – Вірменського кафедрального собору.
Давно канули в Лету ті минулі часи. І був чи купець, і на його чи гроші побудовано храм достовірно, напевно, вже ніхто не скаже. Зате собор вже понад шістсот років прикрашає міський центр, несучи в галицькі землі мир і віру.