Під ім'ям айви

Релігійні настрої іноді заводять людську фантазію настільки далеко, що лише володіючи понад креативним розумом можна відстежити ланцюг хитросплетінь її висновків та вчинків. Хоча не будь їх, людство втратило б, а вірніше ніколи не побачило б, незліченної кількості храмових пам’яток архітектури, які й понині служать кращою прикрасою грішної планети під назвою Земля.

Так вірменська діаспора Львова напевно так і залишилася б без однієї з найпрекрасніших своїх складових – кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії, якби не релігійні сподівання і помисли одного з її парафіян – Юрія Івашковича, який мав славу найбагатшого купця міста того часу.

Громада львівської вірменської громади, що оселилася в місті незабаром після його заснування, була однією з шановніших і найбагатших, але душа її не знала притулку – їй доводилося тулитися у тимчасових, часто змінюваних приміщеннях, де проходили богослужіння.

На зламі XIV століття серед земель вірменського кварталу в самому центрі міста Лева ріс розкішний айвовий сад, як нагадування його жителям про далеку покинуту батьківщину серед Кавказьких гір. Це улюблене місце відпочинку місцевого населення залишилося б їм, можливо, і донині, якби не один з багататших людей вірменського кварталу.

Юрій Івашковича, гуляючи серед в’янучої пишноти айвового саду, одного разу побачив біля своїх ніг розломлений на дві частини авовий плід. І чи то світло так упало, чи то внутрішній устрій плода чимось відрізнялося від інших побратимів (про те легенда замовчує), але купець прийняв це за знак Господній, побачивши в ньому хрест Спасителя. Та до того ж спогади про чудесні теплі дні початку весни, коли ці пахучі дерева все в цвіту огортали його дурманом з присмаком троянди – символом Богоматері, зміцнили його віру.

За справою не стало, і незабаром почалося зведення того, чому на віки судилося стати не лише оплотом вірменської діаспори не тільки Львова, а й величезної Російської імперії на додачу з Валахією, а пізніше й українських земель – Вірменського кафедрального собору.

Давно канули в Лету ті минулі часи. І був чи купець, і на його чи гроші побудовано храм достовірно, напевно, вже ніхто не скаже. Зате собор вже понад шістсот років прикрашає міський центр, несучи в галицькі землі мир і віру.

11-11-2012 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментар

Залишити коментар

Відповідь на Під ім'ям айви