Історія

Кримський півострів – куточок раю на землі, ось чому не дивлячись на офіційне визнання Туреччиною його російського підданства, спроби повернути його Османською імперію не припинялися на всьому протязі XIX сторіччя. Нескінченні війни, які увійшли в аннали історії під назвою Кримських, тривали нескінченно; і навіть під час нетривалого перемир’я вони продовжувалися в дрібних сутичках на великій воді.

1829 чергове загострення російсько-турецьких відносин. На світанку 14 травня невеликий російський загін у складі фрегата «Штандарт» і двох бригів («Меркурій» та «Орфей») виявив в небезпечній близькості турецьку ескадру з чотирнадцяти кораблів. Сили були нерівні і тому командувачем був відданий наказ до відступу в порт Сізополь.

Але відмова від видобутку, що здавався таким легким не входила в плани противника – при відступі російської флотилії навздогін пустилися кілька кораблів. На частку двадцятигарматний (при чому гармати малого калібру) «Меркурія», довжина якого від носа до корми не перевищувала тридцяти метрів, дісталися два лінійних корабля з озброєнням сто десять і сімдесят чотири великокаліберних знаряддя. Переслідування почалося.

Попутний вітер дозволив турецьким кораблям в найкоротший час наздогнати свою ціль, але раптовий штиль допоміг командувачу бригом капітан-лейтенанту Олександру Івановичу Казарському (1797 – 1833) на веслах збільшити дистанцію з противником. Затишшя тривало недовго, і ось вже обидва турецьких лінійних корабля в небезпечній близькості. На офіцерській нараді ж одностайно було прийнято пропозицію штурмана «Меркурія» про прийняття бою, а в разі поразки – підриву порохового складу корабля.

Коли трищоглові турецькі вітрильники підійшли на відстань гарматного пострілу, з брига пролунав перший залп – бій почався. Маленька спритна ціль чотири години вела виснажливий бій проти двох гігантів супротивника. І, не дивлячись на чисельну і вогневу перевагу, спочатку стодесятигарматний турецький корабель вийшов з бою зі значними ушкодженнями такелажу і вітрил, що вимагали негайного усунення, а потім і його одноплемінник ліг у дрейф, залишивши поле бою за маленьким суденцем.

«Меркурій» Казарського, не дивлячись на двадцять дві пробоїни (частково – підводні) при загальному числі пошкоджень близько трьохсот і втрати в особовому складі (четверо вбитих і вісім поранених, у тому числі контужений капітан), гордо направив свій ніс в сторону Сізополя.

Незабаром звістка про той славетний подвиг облетіла світ, і нагороди знайшли своїх героїв. Але продовженню славних подвигів, які тривали ще лише чотири роки, перешкодила передчасна зрадницька кончина капітана від руки жадібних вбивць з високопоставленими зв’язками.

Не минуло й року з моменту трагічної смерті капітана Казарського, як на кошти двохсот двадцяти двох співчуваючих в травні 1834 року був закладений пам’ятник герою з ініціативи віце-адмірала Михайла Петровича Лазарєва (1788 – 1851).

Його урочисте відкриття відбулося п’ятьма роками пізніше на хребті між Південною і Артилерійській бухтами навпроти майбутнього будинку головнокомандувача Чорноморським флотом Росії, де він і нині вінчає Матроський бульвар, залишаючись найстарішим пам’ятником міста.

Архітектура

Пройшовши крізь усі бурі й лихоліття двох століть, Пам’ятник капітан-лейтенанту Казарському красується на п’єдесталі з семипролітного сходового маршу, який бере свій початок від Меморіалу захисників Вітчизни, що сусідить із площею Нахімова.

Створений за проектом Олександра Павловича Брюллова (1798 – 1877) він являє собою усічену піраміду з місцевого інкерманського вапняку з вінчаючим його бронзовим стилізованим військовим античним судном з загнутими носом і кормою.

Грані постаменту-піраміди прикрашає лаконічний напис з головних фасадів «Казарському – Потомству в приклад», а з бічних – стилізований хрест переможця зі стрічками на тлі якоря і перехрещених гармат під чільним над півмісяцем символом християнства. Верхній контур обрамлений зображеннями мечів і бойових сокир в оточенні лаврових вінків

Між пірамідою і кораблем сполучною ланкою служить невисока прямокутна тумба з вмуровані барельєфними зображеннями богів, яким бриг «Меркурій» був зобов’язаний своїм подвигом. Тут Ніка, що приносить успіх, сусідить з Пасейдоном, який створив сприятливі для бою морські умови, а Меркурій, як головний покровитель корабля, захистив його від ворожих ядер і сильних пошкоджень.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Матроський бульвар.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) на кільці повернути на Балаклавське шосе. Потім в бік міста на розвилці слідувати пр. Генерала Острякова – вул. Олега Кошового – вул. Миколи Музики (переходить у вул. 4-го бастіону) – пл. Ушакова – вул. Леніна, яка виходить до пл. Нахімова, звідки починається пішохідний Матроський бульвар.

Громадським транспортом до Севастополя (з/д, авто – вокзали) потім в центр старого міста до площі Нахімова, над якою на пагорбі височить пам’ятник Казарському.