Історія
Арсенал Сенявських у Львові
У неспокійне пізне Середньовіччя (1639 рік), коли при зведенні будь-якої будови її позиція насамперед аналізувалася з погляду фортифікації як частини в рамках обороноздатності цілого, споруда арсеналу Сенявських була спроектована військовим інженером Павлом Гроздицьким ( – 1645) з розрахунком на захист домініканського монастиря Марії Магдалини, розташованого поза оборонного периметра Львова.
Не прослуживши і століття в якості сховища вогневої потужності і могутності своїх господарів, будівля арсеналу спорожніла у зв’язку з наближенням лінії фронту Північної війни до стін Галицької перлини – військовий запас спорядження роду Сенявських поповнив собою підвали фамільнї резиденції в Старому Селі-.
Бічний фасад арсеналу Сенявських
Після нелегких двох десятиліть Північної війни і смерті Адама Миколая Сенявського (1666 – 1726) (останнього представника роду чоловічої статі) вся власність магнатської родини перейшла у розпорядженні Чарторийських. Не був винятком і фамільний арсенал у Львові, який був переобладнаний в житловий будинок з стайнею і манежем для виїздки коней.
Через століття (1820-ті), вже перебуваючи у володінні графів Баворовських, колишнє сховище знарядь руйнування пережило капітальну реконструкцію під керівництвом Ігнатія Хамбеза (1758 – 1845), набувши рис класицизму з його витонченою красою. Під стать зовнішньої обробки і внутрішні покої будівлі заповнило світло шедеврів літератури та живопису (родзинкою стало приватне зібрання Віктора Баворокского, перевезене в ці стіни в 1877 році).
Південно-західний фасад Львівської національної бібліотеки
А на порозі нового ХХ століття бібліотека Баворовських відчинила свої двері перед бажаючою знань публікою і з тих пір, не рахуючи декількох кризових років на зламі епох. Так і продовжувала вона нести розумне, добре, світле до вдячних душ вже у складі Львівської національної, пізніше (з входженням галицьких земель до складу СРСР) переданої під патронат Академії наук, а з 1971-го до її назви додалося ім’я Василя Семеновича Стефаника (1871 – 1936).
Нині, після реставрації 2006 року, в приміщеннях колишнього будинку арсеналу Сенявських розташовується Палац мистецтв з виставковими залами все тієї ж бібліотеки, діючі на честь меценатів, які подарували будівлі друге дихання – фонду Омеліяна та Антоніни Антоновичів.
Архітектура
Вхід бібліотеки Баворовських
Прямокутний двоповерховий периметр будівлі (39м х 13м) по вул. Бібліотечної №2 у Львові, якому на своєму віку довелося побачити чимало воєн і революцій, після реставрації першої третини XIX століття постає в образі перлини в класичному стилі, складеної з цегли і потинькованої з примикаючою в північно-західній частині невеликою каплицею.
Асиметричність зваженому об’єму будівлі колишнього арсеналу Сенявських надає відкрита тераса, спочиваюча, як і основний периметр, на високому постаменті з тесаного каменю, що переходить з боку центрального входу у відкриту арочну галерею на напівколонах коринфського ордера.
Родзинкою ж будівлі служить величезний фронтон над центральним входом з арочним вікном, відтіняючим білу статую відпочиваючого коня у натуральну величину руки Іоанна Шімзера і силуети орлів на балконі того ж автора.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Бібліотечна, 2.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) в центр міста до проспекту Свободи звідки бере свій початок вул. Петра Дорошенка, на перетині якої з вул. Бібліотечною знаходиться будівля колишнього арсеналу Сенявських.
Громадським транспортом до Львівського з/д вокзалу, а потім 15-20 хвилин пішої ходи вздовж вул. Чернівецької – вул. Степана Бандери – вул. Бібліотечної до Палацу мистецтва бібліотеки ім. Антоновича.