Історія

Приватна ініціатива небайдужих меценатів у всі часи приходила на допомогу страждучим, простягаючи руку допомоги в найважчі дні (будь-то тілесні або душевні недуги) їх земного існування. Імена і пам’ять про добрі справи цих слуг благодійності крізь століття пронесли народна чутка і архітектурні творіння. Одне з них – монастир і шпиталь святого Лазаря на львівській землі, які в 1616 році заснував Марк Острогорський за власний рахунок на належній йому ділянці землі Калічої гори.

Правда, спочатку це всього лише були дві невеликих дерев’яних будови: одна використовувалася під потреби лазарету, а в іншій жив священик. Але вже через рік комплекс поповнився будівлею дерев’яної ж каплиці і додатковими лікарняними приміщеннями.

Дерево – матеріал недовговічний, тим більш в часи середньовічної нестабільності, і тому вже через чотири роки після заснування (1620-й) для потреб монастиря святого Лазаря під керівництвом львівського архітектора Амвросія Прихильного ( – 1641) далі на південний захід було розпочато будівництво кам’яного комплексу, що включав шпиталь, костел, келійні корпуси і підсобні приміщення. Однак у зв’язку з масштабністю проекту і нестачу фінансування повне його втілення в життя розтяглося на десятиліття.

Так з 1631 року керівництво будівництвом комплексу приймає на себе Якоб Боні, А. Пріхілний ж цілком присвячує себе роботі над костелом святого Лазаря, який, не будучи закінченим, був освячений в 1639 році, а через два роки прийняв у кам’яні обійми тіло свого творця для вічного спочинку. Роботи з оздоблення храму тривали після цього ще півтора десятиліття. Завершувати будівництво ансамблю в 1670-му довелось вже архітекторові Мартіну Годному.

Більше двох з половиною століть монастирсько-шпитальний комплекс, перебуваючи під опікою католицької братії, справно виконував покладену милосердну місію останньої надії на тілесне та духовне відродження, до якої в 1845 році додалася ще й опіка над немічними і убогими. При цьому невсипущими турботами ченців прилегла інфраструктура постійно модернізувалася – з’явилися зручні під’їзні шляхи, будиночок доглядача, водопровід, проводився ремонт основних будівель, в храмі з’являється орган…

Але вся ця місіонерська діяльність разом закінчилася, коли з включенням Галицьких земель до складу СРСР (1939 рік) комплекс монастиря святого Лазаря був переданий у розпорядження військових частин – шпиталь, як і храм, були закриті, майно розчинилося в повітрі, а жителям притулку довелося шукати собі нове місце проживання.

Настільки жалюгідне існування львівська архітектурна перлина XVII століття тягнула аж до 1989 року, коли в костелі розмістилася хорова капела «Дударик», а з приходом нового тисячоліття (2000-ті) поновилися церковні богослужіння.

Архітектура

Спочатку проектований поза захисту оборонних стін Львова (хоча була спроба захистити його разом з костелом Марії Магдалини валом зі стіною), комплекс монастиря святого Лазаря споруджувався з урахуванням фортифікації – на височини під захистом невисоких, але товстих оборонних мур. Його неправильний чотирикутник, центром якого є костел з пов’язаними крилами келійних корпусів, орієнтований в напрямку південний захід (периметр стін) – північний схід (колишні госпітальні та господарські будівлі).

Домінанта комплексу являє собою прямокутну цегляну потиньковану однонавову храмову споруду під хрестовим склепінням з двосхилим дахом, гаспида якої додатково укріплена двома квадратними триярусними вежами під чотирьохскатним дахом. Аскетичність його зовнішнього фасаду де-що розбавлена розвиненим вінчають карнизом, маленькою сигнатурою, вазонами центрального фронтону і стрілчастими арками вікон.

З колишнього пишного внутрішнього оздоблення храму до наших днів дійшли лише вівтарі (центральний XVIII і бічні XIX століть), а інше ж церковне начиння і безцінні шедеври іконопису зникли у вирі Другої світової війни.

Келійні корпуси комплексу симетрично примикають до бічних фасадів костелу святого Лазаря з північного сходу і південного заходу, являючи собою прямокутні двоповерхові обсяги коридорного планування.

Родзинкою ж архітектурної перлини ось уже чотири століття виступає огорожа з боку вулиці Коперника, на якій залишені пам’ятні написи про час початку будівництва комплексу з горельефними зображеннями з життя Святих.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Коперника, 27.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів), а потім в головною в центр до проспекту Свободи, в південній частині якого бере початок вул. Петра Дорошенка (однобічна). Далі від площі Шашкевича вздовж вул. Коперника прямувати до монастиря святого Лазаря.

Громадським транспортом до з-д вокзалу Львова по вулицях: Чернівецькій – Степана Бандери або з центру від проспекту Свободи по вул. Коперника прямувати пішим ходом 15 – 20 хвилин до колишнього шпитально-монастирського комплексу.