Варіант И1
Ой Морозе ж, Морозенку,
Ой ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
А вся Україна плаче,
А не так же та Україна,
Ой як запорізьке військо.
Заплакала Морозиха,
А йдучи на місто.
«Ой не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Меду-горілки нап’ємся».
«О, то ж мені, та миле браття,
[Мед-горілка не п’ється, -]
Коло моїх ворітечок,
Так як син з ордою б’ється».
Ой нехай б’ється, рубається,
А він у тому кохається.
Ой буде биться ще й рубаться,
А то б орді не податься.
Варіант І2
Ой з-за гори кам’яної темне військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем виграває,
За ним Морозиха з жалю омліває.
«Не плач, не плач, Морозихо, нічого не бійся,
Іди з нами, козаками, мед-вина напийся».
«Ой щось мені, милі брати, мед-вино не п’ється,
Січ з ордою б’ється».
«Нехай б’ється, нехай одбивається,
А вже мене, молодого, не сподівається!
Ступай, ступай, сивий коню, та тихою стопою:
Чи не зійдемося, чи не стрінемося на морі з ордою?»
Стоїть явор над водою, зовсім похилився,
А вже Січ-мати із ордою на сім літ змирився.
Варіант Ї3
За моїми воротами татарин з козаком б’ється.
Ой б’ється він три дні, б’ється три дні й три години,
Ой лежить трупу та лежить трупу та орди на три милі.
Іди, коню, горою, та ристю, ходою,
Зострінешся під Келебердою із вражою ордою.
Біжить, біжить татарюга Морозенка в’язати;
Ой став йому Морозенко щиру правдоньку казати:
«Хоч ти зв’яжеш, татарюго, мої білі руки, -
Не завдавай мені, молодому, та смертельної муки».
Не велику Морозенку та кароньку завдали,
Тільки з його, з його та живого та серденько виймали.
Ой вийняли серденько та й укинули в воду:
«Тепер дивись, Морозенку, на свою ти вроду!»
Ой винесли Морозенка на Савур-могилу:
«Тепер дивись, Морозенку, на свою ти Україну!»
Варіант Й4
Ой з-за гори, з-за крутої
Військо виступає,
Попереду Морозенко
На сивім коні грає.
«Ой грай, грай, коню,
Та й підо мною,
Та зустрінемось з ордою
Під Килибердою».
А в Килиберді, у городі
Покопали шанці,
Взяли, взяли Морозенка
Не ввечері – вранці.
Посадили Морозенка
На тесовій лавці:
«Скидай, скидай, Морозенку,
Чоботи-сап’янці!»
Посадили Морозенка
На жовтім пісочку:
«Скидай, скидай, Морозенку,
Штани ще й сорочку!»
Ой вивели Морозенка
На високу могилу:
«Дивись, дивись, Морозенку,
На свою Вкраїну!»
«Ой гай, гай та й боже мій,
Мені край не поможе».
Взяли, взяли Морозенка
На три штики вгору
Та й кинули Морозенка
В річку головою.
Ой Морозе, Морозенку,
Славний ти козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Варіант К5
Ой Морозе, Морозенку,
Гей, ти славний козаче,
За тобою, та Морозенку,
Уся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як те гордеє військо,
Що розносе про Морозенка
По все ту світу вісті.
Ой з-за гори, з-за крутої
Хижа орда виступає,
Проти неї та Морозенко
Сивим конем виграває.
«Ой грай, ой грай, сивий коню,
Та тихо підо мною,
Зустрінемось та з ордою,
Гей, аж під Кивердою».
А Киверда славний город,
Там покопані шанці,
Взяли, взяли та Морозенка
В понеділок уранці.
В неділю Морозенко
На конику вигравався,
В понеділок та Морозенко
У неволю попався.
Посадили Морозенка
Та на тисовій лавці, -
Ой скидали та з Морозенка
Та чоботи-сап’янці.
Посадили Морозенка
Та на жовтім пісочку,
Ой скидали та з Морозенка
Та криваву сорочку.
Ой вивели Морозенка
На високу гору
Та вдарили та Морозенка
Та й об пень головою.
Ой вивели Морозенка
На високу грушу,
Ой вимали та з Морозенка
Та козацькую душу.
Ой вивели Морозенка
На високу могилу:
«Дивись, дивись, та Морозенку,
Та на свою Україну!»
Ой вже ж тая Україна
Та, як мак, процвітає;
А вже того та Морозенка
Та на світі немає.
Ой гримнула чорна хмара -
Дрібний дощ розлився;
Заплакали та козаченьки,
Що Морозенка немає.
Варіант Л6
Ти Морозе, Морозенку!
Ти славний козаче!
За тобою, пане отамане,
Та вся Україна плаче!
Не так тая Україна,
Як рідна родина,
Та й сталася пану Морозенці
Прелиха година.
Не так рідна ріднесенька,
Як матуся старесенька,
Сумуючи, стиха промовляла,
Орла-сина виряджала:
«Мій коханий, гарний сину!
Нехай тебе криє боже,
Рятуй, рятуй рідну Україну,
Тобі боже най споможе!»
Не май гріха, тримай шати
На своїм козацькім стані;
Згадуй мене, старесеньку,
В своїм важко-скрутнім стані.
Бувай здоров, мій синочку!
Т’але ж важко спогадати:
Як зашумує злая пригода,
Де ж матимеш ночувати».
«Ой буду ж я ночувати
В чистім полі, при долині,
Припну коня до явора,
До червоної калини!
Ой буду ж я ночувати
На зеленій сіножаті».
Одкланявся пан Морозенко
Своїй нені й дівчаті.
Під Лубнами, з-під Хорола
Горде військо виступає,
Попереду пан Морозенко
Сивим конем виграває!
«Ой грай, ой грай, сивий коню,
Т’але ж тихою ступою,
Бо зітнемось з вражою ордою
Аж попід Халабарчою».
Ой під Савур-могилою,
На Савранському полю,
Сталася січа славних козаченьків
З татарвою лихою.
Попереду Морозенко,
Як на герці, гуляє,
Козацькою шабелькою поле
Татарвою устилає.
Ой влучили ж Морозенка
Та по десній руці,
Шабля впала, а татарва його
Потягнула в свої купці.
Морозенко-козаченько,
Як мак, розпускався!
Морозенко, славний козаченько,
Та й в їх волю попався!
Ой вивели Морозенка
Аж на Савур-могилу:
«Дивись, дивись, та превражий сину,
На свою славну Вкраїну!»
Посадили ж Морозенка
Та й на дубовій лавці,
Зараз з його хутко поскидали
Гарний кармазин, сап’янці.
«Ой татарва, вража, люта,
Не дратуй же мене тяжко!
Вбий відразу, скинь цупкі пута,
Нехай згину худіший тута!»
Невелику ж Морозенці
Та й кароньку пригадали:
Що з живого пана-отамана
Козацькеє серденько взяли.
Ти ж Морозе, Морозенку,
Наш преславний козаче,
За тобою, пане отамане,
Та вся Україна плаче!
Варіант М7
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,
За тобою, Морозенков, вся Україна плаче.
Не так тая Україна, як гордеє військо.
Заплакала Морозиха, та йдучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, не плач, не журися,
Іди з нами, козаками, меду-вина напийся».
«Чогось мені, милі братці, мед-вино не п’ється,
За моїми воротами турок з шведом б’ється».
Із-за гори кам’яної військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем грає.
«Ой грай, коню, ой грай, коню, тихою ходою,
Зострінемося з ордою під Келебердою».
А в городі Келеберді покопані шанці,
Взяли, взяли Морозенка не ввечері – вранці;
Взяли, взяли Морозенка на три списи вгору
Та вдарили Морозенка об пень головою;
Посадили Морозенка на дубовій лаві:
«Скидай, скидай, Морозенко, чоботи сап’яні!»
Посадили Морозенка на дубовім стільці:
«Скидай, скидай, Морозенко, червоні постільці!»
Ой вивели Морозенка на Савур-могилу:
«Подивися, Морозенко, на свою Україну!»
«Та вже ж мені, милі братці, Україна не мила,
Що побила Морозенка лиха година».
«Стійте, братці, не бійтеся, бо не наша воля,
Бо убито під Морозенком коня вороного;
Стійте, братці, не бійтеся, бо не наша сила,
Бо вже убито Морозенка, Морозишиного сина».
Варіант Н8
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче…
Вже піймали Морозенка в неділеньку вранці,
Яку ж тому Морозенку кароньку завдати?
Нумо з його, із живого, сорочку здіймати.
На тонкий білий лубочок Морозенка клали,
Із живого Морозенка серденько виймали.
«Лучче б мені, моя мати, в сирій землі тліти,
Аніж мені, козакові, мученьку терпіти;
Лучче б мені, моя мати, в сирій землі лежати,
Аніж мені, козакові, мученьку приймати».
Варіант О9
Ой ти, Морозенку,
Ой ти преславний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.
Та не так тая Україна,
Як те горде військо!
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи рано в місто.
Ой заплакала Морозиха
Та й стала тужити,
Що взяли її сина Івана
У військо служити.
«Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Та меду-вина напийся!»
«Ой чогось мені, панове-браття,
Мед-вино не п’ється, -
Ой десь мій син Морозенко
З турком-шведом б’ється!
Ой щось, браття, перед двором
Сизий орел в’ється,
Мабуть, мій син Морозенко
Назад не вернеться!»
У неділю та ранесенько
Та ще до схід сонця
Ой плакала Морозиха,
Сидя край віконця.
«Ой щось рано-ранонесенько
Став мак розпускаться, -
Мабуть, син мій Морозенко
У неволю попався».
Ой з-за гори, з-за крутої
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Ой не вспів Морозенко
На коника сісти,
Обступили Морозенка
Турецькії війська.
По тім боці запорожці
Покопали шанці;
Ой впіймали Морозенка
У неділю вранці.
Ой недаром ранесенько
Той мак розпускався, -
Ой уже наш Морозенко
У неволю попався.
Ой загнали Морозенка
В глибоку долину
Та спіймали Морозенка
За червону жупанину.
«Не будемо, Морозенку,
Ані сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку,
Живцем серце добувати».
Посадили Морозенка
На біле ряденце,
Ой вийняли з Морозенка
Кривавіє серце.
Познімали з Морозенка
Всі червоні стрічки,
Куди везли Морозенка -
Там червоні річки.
Розкопали Морозенку
Глибоку долину,
Висипали Морозенку
Високу могилу.
Прилітила зозуленька,
Начала кувати:
«Вийди, вийди, Морозихо,
Морозова мати!»
Прилітила зозуленька,
Сіла на воротях:
«Вийди, вийди, Морозихо,
В червоних чоботях!»
Прилітила зозуленька
Та й сіла на фіртці;
Ой виходить Морозиха,
Руки її в тісті.
Ой як вийшла Морозиха
У густії лози, -
Обілляли Морозиху
Дрібненькії сльози.
Ой Морозе, Морозенку,
Ти преславний козаче!
За тобою вся Вкраїна
Тяжко-важко плаче!
Варіант П10
Ти Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенко,
Вся Україна плаче.
Не так тая Україна,
Як тая дівчина,
Ой плакала дівчинонька,
Да через місто йдучи.
Ой плакала-убивалась,
Через місто йдучи,
Як зачули два козаки,
Мед-горілку п’ючи.
«Не плач, гарна Морозихо,
Не плач, не журися,
Іди з нами, козаками,
Горілки напийся».
«Чомусь мені, козаченьки,
Горілка не п’ється, -
За моїми воротами
Сильна орда б’ється».
Із-за гори, з-за крутої
Орда виступає,
Попереду Морозенко
На конику грає.
«Бийся, коню, підо мною
Тихою ходою,
Зустрінемося із ордою
Під Калебардою».
Калебарда славний город -
Покопані шанці,
Ой узяли Морозенка
Не ввечері – вранці.
Що понесли Морозенка
У степ на могилу;
Ой підняли Морозенка
На три штики вгору:
«Дивись, дивись, Морозенко,
На свою Вкраїну!»
«Нехай наша Україна,
Як мак, процвітає».
Ой плакало все козацтво,
Яму копаючи,
А ще й дуже заплакало,
Тіло ховаючи.
А Морозенкова мати
Все гірко ридає:
«Десь нашого Морозенка
На світі немає».
Історична довідка
1 Варіант И
Записано в Компаніївському р-ні, Кіровоградської обл., влітку 1929 р. від В. Д. Єржова (72 р.). Рук. ф. ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 437, стор. 26.
2 Варіант І
Записав А. Скальковський. «Порубежники», 1850, в. III, стор. 154-155. Друкується за зб.: Метлинський, стор. 412.
3 Варіант Ї
Записано Метлинським у Борзенському пов. (нині Борзнянському р-ні) на Чернігівщині. Друкується за першою публікацією: Метлинський, стор. 410.
В цьому варіанті, як і в кількох наступних, є згадка про трагічний для Морозенка бій козаків з татарами чи турками під Келебердою. Яке саме село Келеберда з кількох наявних на Полтавщині згадано в цій пісні – трудно встановити.
4 Варіант Й
Рук. ф. ІЛ, ф. 46, од. зб. 496, арк. 6.
5 Варіант К
З матеріалів, записаних на Полтавщині і надісланих В. Гнатюку. Зберігається в списках 1859-1866 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 39а, стор. 1-2.
Киверда – певно, село Келеберда на Полтавщині.
6 Варіант Л
З матеріалів Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Записав О. Роздольський десь близько 80-х років XIX ст. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 29-3, од. зб. 347, стор. 114-115.
7 Варіант М
Записано Я. П. Новицьким у червні 1884 р. в с. Вознесенці, Мелітопольського р-ну, Запорізької обл., від С. Власенка (80 р.). Друкується за першою публікацією: Новицький, 1908, стор. 33-34.
8 Варіант Н
Записав Я. П. Новицький в с. Купчугумі, кол. Олександрівського пов. (нині Куйбишевського р-ну, Запорізької обл.), від І. Маштахаря (78 р.). Друкується за першою публікацією: Новицький, 1908, стор. 34-35.
9 Варіант О
Записав Г. Т. Танцюра в 1920 р. від Я. Зуйхи у с. Зятківцях, Гайсинського р-ну, Вінницької обл. Друкується за зб.: «Укр. нар. думи та іст. пісні», стор. 134-135.
10 Варіант П
З матеріалів, надісланих В. Гнатюку. Зберігається в списках, зроблених на Полтавщині, Київщині, Харківщині та Одещині у 1854-1865 рр. Рук. ф. ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 39а, арк. 5-6.
Цей варіант пісні цікавий новими мотивами, принесеними з лірично-побутових пісень.
Ноти до пісні про Морозенка
Варіант Д
Варіант Е
Варіант Є
Варіант Ж
