Ой в полі, полі, близько дороги,
Ой дай, боже!
Близько дороги намета стоїть,
А в тій наметі N… сидить.
А коло його все слуги його
Держать шапочки за околички.
«Чи сам пойдеш, чи й нас з[а]береш
Ік турецькому царю на войну?»
«І сам пойду, і вас заберу,
І вас заберу у Туре[чч]ину».
Ой приїхали у Туре[чч]ину,
Стукнули-грякнули, як грім загримів,
Блиснули шаблями, як блискавиця.
Виїхав к ньому сам турецький цар:
«Хто кого спограє, той того споймає».
А N… спограв да й царя споймав.
Прив’язав царя коню до хвоста,
А пустив царя по п[о]жарищі.
А пожар ніжки все поджигає,
Крівця слідки все заливає…
«Або мене зітни, або мене пусти».
«Я ж тебе не зітну, я ж тебе не пущу,
Повезу тебе й у свою землю,
Батькові на славу, ворогам на кару».1
1 Пісня «Ой в полі, полі, близько дороги» Вперше опубліковано в КГВ, № 11 за 1870 рік. Друкується за збіркою: Антонович і Драгоманов, І, сторінка 23-24.
В основі цієї пісні (і кількох наступних), яка має характер колядки, лежить здавна відомий в українському фольклорі, а також і в літописах, сюжет про поєдинок руського богатиря з «невірним» царем. Навряд чи йдеться про якийсь конкретний історичний факт; тут змішуються епічні образи і традиції різних часів. Турецький султан з’являвся на українських землях двічі – в 1672 і 1677 роках і щоразу на чолі великого війська, отже, образ його в цій пісні є домислом співців у пізніші часи. Прототипом цього образу скоріше міг бути хтось з половецьких ханів, які часто потрапляли в полон до руських князів (один лише Мономах полонив їх понад сотню). Щоб визволитися з полону, ці хани нерідко пропонували своїх дочок в дружини переможцеві.
Перевод
Ой в поле, поле, у дороги,
Ой дай, боже!
Близко дороги шатер стоит,
А в том шатре N… сидит.
А около него все слуги его
Держат шапочки за околыши.
«Или сам пойдешь, или и нас заберешь
К турецкому царю на войну?»
«И сам пойду, и вас заберу,
И вас заберу в Туре[чч]ину».
Ой приехали в Туре[чч]ину,
Стукнули-грохнули, как гром загремел,
Блеснули саблями, как молния.
Выехал к нему сам турецкий царь:
«Кто кого победит, тот того поймает».
А N… победил да и царя поймал.
Привязал царя коню к хвосту,
А пустил царя по п[о]жарищу.
А пожар ножки все поджигает,
Кровушка следочки все заливает…
«Или меня казни, или меня пусти».
«Я же тебя не казню, я же тебя не пущу,
Повезу тебя и в свою землю,
Отцу на славу, врагам на кару».2
2 Песня «Ой в поле, поле, возле дороги». Впервые опубликована в КГВ, № 11 за 1870 год. Печатается по сборнику: Антонович и Драгоманов, I, страница 23–24.
В основе этой песни (и нескольких следующих), которая имеет характер колядки, лежит издавна известный в украинском фольклоре, а также и в летописях, сюжет о поединке русского богатыря с «неверным» царем. Вряд ли речь идет о каком-то конкретном историческом факте; здесь смешиваются эпические образы и традиции разных времен. Турецкий султан появлялся на украинских землях дважды — в 1672 и 1677 годах и каждый раз во главе большого войска, следовательно, образ его в этой песне является домыслом певцов в более поздние времена. Прототипом этого образа скорее мог быть кто-то из половецких ханов, которые часто попадали в плен к русским князьям (один только Мономах пленил их более сотни). Чтобы освободиться из плена, эти ханы нередко предлагали своих дочерей в жены победителю.