Домініканський монастир у Жовкві

Історія

Костел святого Йосафата колишнього жолкевського домініканського монастиря
Костел святого Йосафата домініканського монастиря Жовкви

Середньовіччя – час воєн та лицарського обов’язку, коли кожен поважаючий себе аристократ вважав безумовним свою участь у захисті держави і корони. Тисячі з них склали голови на полі брані, а їх матерям і дружинам у гідності своєї печалі залишалося лише тихо сумувати про втрату і пам’ятати, пам’ятати, пам’ятати…

Сім’ю Собєських (майбутнього короля Польщі Яна III (1629 – 1696)) не оминула гіркота втрати близької людини – у битві на Південному Бузі біля гори Батіг між військами Речі Посполитої та об’єднаними татаро-козацькими загонами склав свою голову старший син – Марк (1628 – 1652).

Це горе на завжди наклало печатку скорботи на серці його матері Теофілії (1607 – 1661), яка на згадку про того, хто прямуючи за покликом обов’язка і честі склав свою голову на ратному полі, заснувала у Жовкві домініканський монастир (1653 рік).

По завершенні будівництва в 1655 році храмовий комплекс включав в себе кам’яний костел і дерев’яну будівлю келій, оточених оборонною стіною з вежею. Збудований за власним проектом Теофілії Собеський на власні кошти центральний його храм же став місцем останнього спочинку і автора, і полеглого героя – всередині костелу були встановлені їх надгробки.

Південно-східний кут колишнього монастиря ордену домініканців у Жовкві
Південно-східний кут колишнього жолкевського домініканського монастиря

З розквітом Жовкви як королівського міста Яна III Собеського, що зійшов на престол в 1674 році, домініканський монастир набуває все більшої популярності серед паломників, що викликає гостру необхідність у збільшенні кількості келій, реконструкція яких, у зв’язку з цим, проведена в 1687 році.

Пожежі 1677, 1717, 1739, 1754 років, коли дерев’яні споруди комплексу повністю знищувалися і вимагали відтворення заново, призвели до того, що наприкінці XVIII століття їм на заміну був збудований периметр кам’яних житлових і господарських будівель всередині оточуючих оборонних стін.

З падінням Речі Посполитої і поділом її на складові в 1795 Жовква опинилася під владою Австорії, що позбавило її домініканський монастир частини підсобних приміщень, але в середини XIX століття відновило домінуюче положення католицької церкви – коштів у ордена «Псів Господніх» вже вистачило не тільки на відновлення храму після двох руйнівних пожеж, а й на спорудження кам’яної дзвіниці (побудована в 1843 році).

Початок ХХ століття стає епохою другого розквіту Жовкви – її пам’ятники архітектури, в тому числі і монастирський комплекс братів-проповідників, в якому була проведена реконструкція внутрішніх інтер’єрів та їх розпис польським художником Каролем Політінскім (1913 рік), відновлюються.

Вежа зовнішньої лінії оборони комплексу домініканського монастиря Жовкви
Оборонна вежа домініканського монастиря Жовкви

Разом із закінченням Другої світової війни, вже в складі Радянського Союзу, в храмові будівлі міста, як і всієї країни, приходить запустіння. Домініканський монастир не був винятком – його будівлі конфіскуються на користь армії (тут розміщуються казарми і підсобні приміщення військової частини), а внутрішні інтер’єри повністю втрачають свій первісний вигляд, коли безжальної рукою забілюється безцінні розписи, знищуються надгробки творців, викидаються всі предмети культу.

Настільки жалюгідне становище храмовий комплекс у Жовкві займав аж до 90-х років ХХ століття, коли з відновленням інтересу до духовної культури та зняттям державної заборони на релігійну діяльність колишній костел братів-проповідників було повернуто католицькій церкві.

З тих пір поступово крок за кроком перлина архітектури оборонно-релігійного зодчества, що вже знаходилася під захистом держави як пам’ятник, повертає свою колишню красу. Так на рубежі тисячоліть була розпочата реставрація внутрішніх приміщень, а через десятиліття (2010-ті) справа дійшла і до внутрішніх фасадів.

Архітектура

Костел, що поклав початок відліку літочислення монастирського комплексу домініканців Жовкви, який був побудований в 1653 році і нині освячений на честь святого Іософата, через століття проніс свою первозданну раннебарочную красу у вигляді шестипрестольного храму з укороченими гілками хреста в плані.

Західний фасад жолкевського монастирського комплексу братів-проповідників
Західний фасад монастиря братів-проповідників у Жовкві

У його трехнефному обсязі домінуючу роль грає центральна частина шириною в 10м з хрестовим перекриттям і хорами над центральним входом, бічні ж при ширині всього в 0,8м під циліндричними склепіннями мають двоярусну структуру з галереями-еспорами на верхньому і аркадами – на нижньому.

Зовнішні фасади колишнього Жолкевського домініканського костелу прикрашені пілястрами іонічного ордера (нижній ярус), спареними пілястрами тосканського ордера (верхній ярус), розірваними трикутними фронтонами в стилі бароко (трансепт і головний неф) і невеликий сигнатуркою над средохрестям.

З трьох сторін храм святого Іософата оточує кам’яний п-подібний обсяг келейного будинку споруджений на місці дерев’яного наприкінці XVIII столітті, який являє собою двоповерхову споруду під двосхилим дахом з коридорним плануванням.

Увесь периметр монастиря, в тому числі і дзвіниця XIX століття віддалена на південний захід від будівлі костелу, оточений єдиною каменною стеною з необробленого каменю, західна частина якої декорована глухою аркадою, під захистом двох’ярусної круглої оборонної вежі з амбразурами в південно-східному куті.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Жовква, вул. Львівська, 5.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М09 (E372) (Львів – Жовква – Рава-Руська), а потім по місту Т1425 (Івано-Франкове – Жовква – Кам’янка-Бузька), яка проходить вздовж південної стіни колишнього домініканського монастиря біля площі Вічевої.

Громадським транспортом до автостанції Жовкви, яка знаходиться під оборонною стіною костелу святого Іософата.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Домініканський монастир у Жовкві на мапі

Обговорити статтю в спільноті