Задовго до жахливих десятиліть червоного терору з його мільйонами безвинно закатованих у шаленому бажанні наживи будь-якою ціною… У ті часи, коли сильну державу неможливо було уявити без релігійної складової, яку через сторіччя в пориві атеїстичного завзяття з коренем виривали з народу смертями служителів культу адепти країни рад… на пізналі мир галицькі землі на початку XVIII століть вперше ступила нога комуністів.
Ось тільки це були не ті божевільні фанатики, котрі граючись блюзнірськи руйнували все на своєму шляху від безмовних архітектурних свідків минулого і зберігачів вселенської мудрості на сторінках паперових фоліантів до людських доль і поколінь народжених під зіркою волелюбних націй. Творення, самозречення і життя на славу Господа були девізом тих, хто взявся за опіку замкового костелу Бережан, що вже почав руйнуватися.
Так в статуті затвердженому папою римським крім іншого була закріплена колективна власність на все майно братства Білих ксьондзів, які в силу цього самі себе називали комуністами. Саме турботами монастирської братії, що оселилася в одній з веж замку, покинута родова усипальня славного роду Сенявських відтягнула момент початку свого забуття практично на сторіччя. Вони не тільки привели до ладу внутрішнє оздоблення бережанського замкового костелу, а й частково відновили його зовнішній вигляд.
Але на шляху богоугодної справи творення стала політична воля нових правителів Галичини австрійської династії Габсбургів, в пориві божевілля наказавших закрити всі монастирі на всіх отриманих після розпаду Речі Посполитої землях. Братія отців Комуністів, зібравши всі свої нехитрі пожитки, в 1784 році була змушена назавжди покинути стіни, що стали за сторіччя вже рідними.
Ті ж, хто привласнили собі ім’я і славу з повним ігноруванням принципів і благородних цілей братства Білих ксьондзів у своєму бажанні до придушення волі до опору їх беззаконню, принесли бережанської землі лише смерть, горе і сльози, назавжди перетворивши слово «комуніст» в символ безбожного свавілля обмитого кров’ю, а храм на замковому подвір’ї колись опікуваний білими комуністами – в цілковиту руїну.