Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Бережанський замок

Історія

Східна бастея Бережанського замку Східна бастея замку в Бережанах

Бережани вперше в літописних документах зустрічаються в 1375 році як староруське поселення. Але потім майже на півтора століття вони зникає зі сторінок документальної історії, щоб виникнути в 1530 році як великий торговельний центр на Львівсько – Кам’янець-Подільському шляху, який отримав від польського короля Сигізмунда І (1467 – 1548) статус міста і, одночасно з ним, Магдебурзького права в якості власності Сенявських.

Польський магнатський рід Сенявських, глава якого Микола (1489 — 1569), який обрав Бережани в якості фамільної резиденції, для підтвердження статусу маєтку в 1534 році починає будівництво оборонного замку в заплаві двох рукавів річки Золота Липа. Через двадцять років будівництва світ побачила добре укріплена твердиня з високими стінами серед болотистої, важкодоступній місцевості, посилена валами, і каплицею, якій судилося стати родовою усипальнею Сенявських.

Люстра. Експонат другого поверху музея Бережанського замку Люстра. Експонат музея замку

За Бережанською фортецею остаточно закріплюється статус неприступної твердині після модернізації початку XVII століття, проведеної французьким військовим інженером Гійомом Левассером де Бопланом (1595 – 1685), в ході якої оборонні вали були укріплені по кутах бастеямі (будівля для поздовжнього обстрілу), а з внутрішньої сторони фортечні стіни збільшені до двометрової товщини.

Так твердиня в Бережанах змогла встояти проти татар в 1615, 1621, 1623, 1624 роках, шведів – в 1655, турків – в 1675 і 1676, беручи під свій захист не тільки міське населення (за даними на 1570 рік – 300 осіб), але і жителів навколишніх сіл. Лише одного разу замок Сенявських без бою розкрив свої обійми – військам під проводом Максима Кривоноса (- 1648) під час україно-польської війни 1648 – 1654 років.

Наступні покоління Сенявських протягом майже двох століть всіма силами прикрашали і зміцнювали своє родове гніздо в Бережанах: палацові колекції живопису, зброї, прикладного мистецтва поповнюються новими експонатами, фортеця доповнюється арсеналом, а збільшена площа міста обноситься фортечною стіною.

Південний фасад Бережанського замку Південний фасад замку в Бережанах

Не останню роль зіграв замок під час Північної війни (1700 – 1721) між Російською імперією та Швецією, коли виступаючі на стороні проросійські налаштованого ставленика польської шляхти на королівський престол Августа II Саксонського (1670 – 1733) захисники бережанської твердині в 1709 році витримали атаку прихильників другого претендента на польську корону Станіслава Лещинського І (1677 – 1766). Адже двома роками раніше фортифікаційні можливості цієї фортеці (на той момент озброєння фортеці складало 71 знаряддя різного калібру) вивчав сам цар всієї Русі Петро I (1672 – 1725) під час розробки плану військових дій проти шведської армії.

Після смерті останнього представника роду по чоловічій лінії Сенявських Адама-Миколи (1666 – 1726) місто і фортеця в Бережанах, на два роки затримавшись в руках Станіслава-Ернеста Денгоффа (1673 – 1728) як придане дочки Адама-Миколи – Марії Софії (1699 – 1777), переходять у володіння Августа-Олександра Чарторийського (1697 – 1782) — другого чоловіка Марії Софії. У цей період замку починає приділятися менше уваги, адже Чарторийські володіли великими маєтками, і Бережани для них були одним з довгого переліку, а не родовим маєтком.

Макет реставрації Бережанського замку Макет реставрації замку в Бережанах

Однак саме з ім’ям цієї сімейної пари пов’язаний початок перетворення Бережанського замку з об’єкта військово-стратегічного призначення в розкішну магнатську резиденцію – в 40-х роках XVII століття в північній частині фортеці зводиться кам’яний палац.

Після смерті батьків Бережани успадковує дочка Ельжбета (1733 – 1816) з чоловіком Станіславом Любомирським (1720 – 1783), які мало піклуючись долею маєтки після вивезення сімейних цінностей віддають його в розпорядження австрійських військ в 1772 році.

Наступне покоління спадкоємців Бережанського замку (онук Ельжбети – Олександр Станіслав Потоцький (1778 – 1845)) продовжує традиції закладені Чарторийським: розбираються верхні яруси веж, осушуються болота, зносяться земляні вали, рови засипаються, а навколо замку було закладено парк. Однак цей представник багатого і знатного роду по батькові (Потоцькі) був не позбавлений підприємницької жилки: у стінах надбрамної вежі фортеці розміщується пивоварня.

Житлові приміщення Бережанського замку Житлові приміщення замку в Бережанах

Свій внесок у збереження замку вніс, після входження в права володіння, і Станіслав Потоцький (1824 – 1884) – син колишнього власника, який в 1878 році робить спробу реставрації його внутрішнього оздоблення, в першу чергу родової усипальниці.

На час перебування в руках останнього приватного власника – Якуба Потоцького (1863 – 1934) на частку Бережанського замку припадає найважчий період за весь час його існування: спочатку лінія фронту Першої світової (1914 – 1917) майже рік проходила за цією місцевістю, несучи за собою розруху позиційних боїв (пошкоджено стіни, південні корпусу і східна башта), потім недовге перебування в руках Червоної армії (1920) завдало значної шкоди внутрішнім інтер’єрам, завершальним акордом стає підрив замкових стін відступаючими німецькими військами в 1944 році.

Правда в міжвоєнний період, залишаючись номінальним власником, Якуб передає (після вивезення замкових цінностей в Краків) фортецю в розпорядження 51 – го піхотного полку польської армії, силами якого була зроблена спроба реставрації укріплень. Замкові цінності, в тому числі фамільні саркофаги, ж були вивезені відразу після закінчення військових дій Першої світової війни до Кракова.

Східний фасад Бережанського замку Східний фасад замку в Бережанах

Після приєднання Бережан до складу інших земель Польщі до СРСР (1922 – 1991) за підсумками Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945) нова влада звертає увагу на тяжке становище замку, внісши його в 1963 році до Реєстру пам’яток архітектури національного значення, але коштів на його відновлення виділяється небагато.

Не дивлячись на зроблені в 80-х роках ХХ століття спроби реставрації, фортеця продовжувала тягнути досить жалюгідне існування, поступово ветшаючи, бо далі проектної документації справа не просунулася.

В 1999 році у Бережанській твердині з’являється надія на відродження – його внесли до Списку пам’яток архітектури, які підлягають відновленню. А після присвоєння статусу Державного історико-культурного заповідника в 2002 році, ця надія переросла у впевненість, адже на його території починаються розкопки і готується проект екстреної реставрації найбільш постраждалих західних будівель, згідно з якою з 2006 року на території Бережанського замку ведуться реставраційні роботи.

Архітектура

Герби власників Бережанського замку Герби власників замку в Бережанах

Болотиста місцевість для будівництва Бережанськой твердині (острів в заплаві двох рукавів річки Золота Липа) була вибрана не випадково, адже вона створювала природну першу лінію оборони замку.

Спочатку фортеця в ренесансному стилі складалася з п’ятикутного в периметрі двору, південна частина якого захищалася напівкруглої бастеєю з палацом, що прилягає до неї, в якому були влаштовані головні в’їзні ворота, а сходу і заходу – чотириярусними вежами-донжонами.

Над брамою пам’ятний напис свідчив: “Вельможний пан Микола Сенявський, воєвода російська, гетьман польний галицький, королівський староста, побудував цей замок на власні кошти на славу Всевишнього Бога і для оборони вірних християн у році 1554”.

Південна бастея Бережанського замку Південна бастея замку в Бережанах

На початку XVII століття ознаменувався завершенням формування фортифікаційних ліній фортеці в Бережанах під проводом французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана (1595 – 1685): споруджується зовнішня чотирикутна лінія оборони валів з бастеями по кутах і вратами під захистом равеліну; по внутрішньому периметру фортеці зводяться двоповерхові житлові корпуси (товщина стін 2 м) з бійницями з зовнішньої сторони; всі будівлі комплексу вінчаються бойовим аттиком з бійницями.

У той же час внутрішній двір твердині був ближче до розкоші палаців, ніж до оборонних споруд: великі вікна, двоярусні арочні галереї, скульптурні прикраси.

Зараз замкові укріплення, що зберегли практично весь периметр оборонних стін (у травні 2011 року стався частковий обвал однієї із стін), не втратили більшість споруд (збереження від 2 (західна і східна бастеї) до 4 (південна бастея) ярусів), краща з яких – Південний палац, який єдиний зберіг аттиковий ярус.

Експозиція

Експозиція першого поверху Бережанського замку Експозиція першого поверху замку в Бережанах

Зараз експозиція Бережанського замку досить мізерна, вона лише починає формуватися, адже в період занедбаності майже всі залишки його багатств були віддані іншим музеям у Польщі, а потім в Україні.

Але все ж в не обладнаних приміщеннях на другому поверсі можна побачити уламки історії від ліпних і мармурових прикрас, створених одночасно з фортецею, до металевих табличок часів німецької окупації.

На першому поверсі під напівкруглими склепіннями можна побачити шлях розвитку колісного транспорту від селянської візка до Урал-ЗІС часів Другої світової.

А серед зелені двору височіє мініатюрний макет замку, або те у що він, в ідеалі, повинен перетвориться після реконструкції, якщо держава знайде кошти на його гідну реставрацію.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Івана Франка.

Тел.: (03548) 2-45-51, 2-45-52, 5-12-22.

Час роботи: з 9-00 до 17-30, вихідні – з 10-00 до 17-00.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 50 (Р 05) (Кошице – Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк – Ростов-на-Дону), яка проходить через місто по вулиці Тернопільській до повороту на вулицю Замкову через річку до замкового під’їзду по вулиці Франка.

Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова чи Тернополя до Бережан, а потім від автостанції через міст у східному напрямку до замку 2 хвилини ходьби.