Земне життя має свої межі, але слава біла чи чорна людських вчинків живе у віках, підносячи ім’я його власника до небес вдячними молитвами або скидаючи в безодню лютими прокльонами. І перші з них – ті чиї справи, нехай і в одному окремо взятому місті, продовжують жити не тільки на сторінках історії, але і в душах вдячних нащадків оспівані легендами та міфами. До таких історичних персон Немирівці відносять Вінцента Потоцького…
Зоря нового прогресивного XIX століття на горизонті і перші затяті прихильники інновацій суспільства. Один з маєтків казково багатого іменитого роду Польського королівства Потоцьких на Подільській землі і молодий господар у всій красі чарівності високого завзяття. У планах Вінцента Потоцького, що отримав Немирів у двадцять років від роду, і спорудження нового палацу, і відкриття освітнього закладу, і участь в політичному житті держави.
Але, мабуть, самою ппам’ятною з рис нового господаря для городян стала його любов до садівництва. Саме завдяки цій пристрасті графа оборонне значення замку кануло в Лету, поступившись своїм місцем розкіші магнатської резиденції оповитої зеленим оксамитом парку.
Але щоб отримати величезний за площею розкішний килим Вінценту знадобилися, як свідчить легенда, зовсім не величезні гроші і вмілий садівник, а тільки виконання боргу немирівців перед своїм сувереном, адже його благословення на шлюб парі можна було отримати лише подарувавши його улюбленому дітищу кілька дерев і посадивши їх власноруч.
Так що парк, що нині служить гідною оправою до палацу графині Щербатової, по праву носить народне звання Парка кохання, честь його створення належить його жителям, а щирість їхніх почуттів – доброю запорукою процвітання цього шедевра садово-паркового мистецтва у віках.