Історія

Розквіт підприємницької ініціативи першого десятиліття обіцяв перетворити Вінницю в найближчому майбутньому на сучасне європейське місто. Центр активно забудовувався кам’яними будівлями різного призначення згідно затвердженого архітектурного плану узгодженого з місцевою адміністрацією, втім поступово черга дійшла і до продуманої інфраструктури з її розважально-дозвільними осередками.

Так на власній земельній ділянці з існуючим одноповерховим житлово-торгівельним будинком (продаж сільськогосподарського начиння), що розташовувалася на розі Олександрівського парку та вулиці Богдана Хмельницького, як тоді називалася Миколи Оводова, купець Авраам Мар’янчик замовив проект прибуткового будинку. При чому завдяки додатково викупленому наділу міської землі «щоб фасад не перекривали інші будівлі» проект впритул межував із зеленою зоною, що значно підвищувало його привабливість для орендарів.

Проект прибуткового будинку вздовж червоної лінії забудови, який почав втілюватися в життя в 1912-ому передбачав також приватні апартаменти для свого господаря та торгівельні площі на першому поверсі з виходом на три боки. Після закінчення робіт рік по тому саме тут розташувався знаменитий вінницький ресторан «Подолія».

Але насолоджуватися плодом своєї праці та чималих капіталовкладень пану Мар’янчику довелось не довго – Перша світова війна та більшовицький переворот назавжди змінили подільський світ; його розкішні апартаменти під час Перших визвольних змагань на деякий час пристосували під класи Міського початкового училища, а червоні – клуб Комуни.

В листопаді ж 1919-ого прибутковий будинок з рестораном став центром історичних подій – тут відбувалися урочистості на честь річниці створення 6-ї Равської бригади Української Галицької армії за участі англійської військової місії.

Після першої радянської окупації будівлю на розі з парковою зоною вподобало для свого клубу військове відомство комуністів, розмістивши в його стінах «Будинок червоної армії» (в перекладі на сучасну мову – «Будинок офіцерів») та вечірньої середньої школи, які існували тут до початку на вінницькій землі бойових дій розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової війни.

У повоєнні роки вцілілу будівлю в затишному куточку старого міста прилаштували під будинок творчості для дітей і молоді (так званий «Будинок піонерів»), але комфортабельній апартаментам служити соціальним потреба судилося лише кілька десятиліть. Йому на зміну прийшла телефонно-телеграфна контора (з 1972).

З поверненням української незалежності в 1991 році власник споруди не змінився, ним лишився ПАТ «Укртелеком», під крилом якого діє Вінницький навчально-науковий центр Одеської національної академії зв’язку ім. О. Попова. За їхнього сприяння протягом 2010-х була проведена її реконструкція, а після – будівля повернулася до свого первинного стану з оренди приміщень для ведення комерційної діяльності.

Архітектура

Цегляна тинькована по центральних фасадах г-подібна (49м х 18м) зі скошеним кутом та еркером над ним триповерхова на підвалах споруда вздовж червоної лінії забудови рози Європейської площі та вулиці Миколи Оводова представляє собою вишуканий зразок осучасненої класики з елементами модерну притаманної вінницькій архітектурі початку ХХ століття.

Перший півтораярусний поверх вінницького прибуткового будинку Мар’янчика прикрашений французьким рустом, який урізноманітнюють аркові вікна по вуличному фасаду, коробові – по дворовому та гірлянди в нішах – паркового. Його відокремлює карниз на модернових консолях, на які спираються дворівневі парні напівколони без ордеру. Вікна другого поверху головних фасадів прикрашають трикутні сандрики та підвіконня на імпостах, а третього – декоровані підвіконними ліпними гірляндами та ширинками. Парковий фасад вінчає великий трикутний фронтон в фільонках з тричасним люнетом та рослинним орнаментом в лопатках.

Візуальний акцент споруди сконцентрований на вході скошеного кута, якій підкреслений на другому поверсі напівкруглим еркером, що на третьому переходить у напівкруглу ж в плані ротонду під металевим куполом зі шпилем на світловому барабані.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 22.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті головною, в тому числі вул. Соборною, до готелю Савой, який знаходиться в тому ж кварталі пішохідної Миколи Оводова, що і прибутковий будинок Мар’янчика.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім по вулиці Соборній до зупинки «Площа Незалежності». Далі по вул. Миколи Оводова до будівлі Укртелекому.