Острів Хортиця

Історія

Хортицький курган з скіфською бабою Курган з скіфською бабою

Три мільярди років тому земна твердь розкрилася, утворивши глибоку тріщину в кристалічній плиті Українського щита, що тягнеться від Подільсько-Волинської височини до Донбасівських земель. Цьому древньому розлому і судилося стати через мільярди років руслом повноводної річки пізніше названої Дніпром. І гранітного плато, відомого нині під ім’ям Хортиця на ньому тоді ще не існувало — це була частина єдиного величезного материка Пангеї.

Лише два мільйони років назад та, яка точить камінь, проклала собі новий шлях до жаданої глибини Понта, а високі уступи на своєму шляху води швидкої річки попросту обійшли з двох сторін, утворивши знамениті Дніпровські пороги, два русла (старе – Борисфен і нове – Герр) і острів Хортицю між ними.

Звичайно ж настільки унікальну природну перлину, яка обіцяла їжу, дах і захист не могли оминути своєю увагою перших жителі цієї землі. Їх святилища, місця стоянок і свідоцтва життя, які виявляють археологи під час своїх експедицій і нині, потихеньку відкривають таємницю історії острова: енеоліт, бронзовий вік, час виявлення плавки заліза – величезний пласт культури протяжністю в п’ять тисяч років.

Маки на Хортиці Хортицькі маки

Людей первісного ладу на Хортиці в VII столітті до н.е. змінили скіфські племена, що прийшли зі сходу в пошуках кращої долі. Їх кургани-могильники з кам’яними дозорними на вершині і таємничі кола досі розбурхують уяву туманністю походження, загадковістю змісту і секретами їхніх майстрів, шедеври яких і зараз заворожують філігранністю своєї роботи. Адже ще за свідченням Геродота десь на цих землях поховані великі скіфські царі з багатими дарами богам.

За скіфами честь охорони острова-святині перейшла до слов’янських племен (хоча в історичних документах вони п’ять століть фігурують як венети), які вперше з’явилися на берегах Дніпра в період заселення Великого Степу (I століття) і аж до розпаду Київської Русі були господарями на цій землі.

Як одна мить промайнуть над Хортицею три століття безвладдя, коли острів фактично був нічий – тут гуляли княжі дружини і татаро-монгольські орди, поки в 80-х роках XIV століття на острові міцно не влаштувалося козацьке братство в гонитві за мрією свободи.

Балка на Хортиці Хортицька балка

За два століття панування козацької вольниці острів перетворився на справжню фортецю з дозорними вежами по периметру, палісадом за високим частоколом, системою редутів і облаштованими пристанями; фортечними ж стінами йому служили прямовисні скелі, глибокі води Дніпра і непрохідні пороги. За всі ці роки він побачив чимало радості переможного повернення з військових походів і сліз гіркоти по втрачених в боях українських синах.

В одну мить по розчерку пера Катерини II (1729 – 1796) в 1775 році Запорізька Січ зі своїми віковими традиціями зникла з лиця землі, а серце Дніпра перейшло у володіння фаворита російської імператриці – Григорія Потьомкіна (1739 – 1791), який планував перетворити його в одну зі своїх резиденцій з пишним садом на європейський манер і розкішним палацом, але не склалося…

А в 1789-му острів став володінням менонітської громади з далекого міста Данцинг. Слідом за першою Хортицької німецькою колонією, що жила в основному за рахунок торгівлі лісом, в окрузі як гриби з’являються її послідовники, залучені благодатними землями і преференціями, наданими російським урядом.

Разнотравний степ на Хортиці Хортицький разнотравний степ

Володарювання німецьких колоністів менонітів на українській землі тривало трохи більше століття з чвертю і закінчилося продажем острова Олександрійській міській управі за величезну суму в 772 350 рублів. Але повною мірою скористатися всіма багатствами перлини Дніпра російській адміністрації Олександрійської фортеці не вдалося – після революції 1917 року крокували довгі роки громадянської війни з жаркими боями між більшовиками, білогвардійцями і військами Української Народної Республіки. У підсумку полита кров’ю патріотів Хортиця разом більшою частиною української території перейшла під владу країни рад.

В рамках проекту електрифікації молодої країни в 1927 році трохи вище за течією було розпочато будівництво ДніпроГЕС, а сам острів пристосовано під господарські потреби: будуються водонасосна станція, водопровід, відкривається гранітний кар’єр, задля його з’єднання з великою землею зводяться мости.

Друга світова обійшла природну перлину стороною, якщо не брати до уваги наслідків підриву ДніпроГЕС в 1941-ому, тому відразу ж після закінчення війни було продовжено активне освоєння острова для потреб народного господарства.

Хортицьке різнотрав'я Різнотрав'я на Хортиці

І лише в 1958 році про Хортицю як про унікального зберігача історії згадали на адміністративному рівні, коли їй було надано статус пам’ятки природи місцевого значення (через п’ять років – республіканського), до якого в 1965-ому додається звання державного історико-культурного заповідника, хоча почалася-було дослідницька робота з вивчення спадщини була перервана у зв’язку з неугодною владі націоналістичною спрямованостю.

Лише на зорі зародження України як самостійної держави (1990-і) і зняття всіх табу сюди прийшли ентузіасти-дослідники, які з кожним роком заповнюють білі плями багатої історії острова і поповнюють колекцію його артефактів, результатом чого стала не тільки нова колекція Музею історії козацтва, народження етноцентру Козацька залога, а й відродження знаменитої Запорізької Січі в 2005 році, тоді ж, коли вся його площа була передана Національному заповіднику «Хортиця».

Архітектура

Курганна група на Хортиці Курганна група

Вік унікальних за своєю природою гранітних оголень (до них відносяться ще Кам’яні могили), які на ряду з порогами і прилеглими островами складають основу дніпровської перлини, датуються трьома мільярдами років і відносяться до Українського кристалічного щита. Вони є свого роду вододілом між старим і новим руслом великої української річки на ім’я Дніпро.

У північній частині висота острова, що має площу в дві з половиною тисячі гектар при довжині у дванадцять кілометрів, досягає декількох десятків метрів плавно знижуючись на південь з обширними щедро здобреними осадовими породами балками і плавнями Великої луки Запорізької на південному краю.

Завдяки цьому тут в мініатюрі представлені всі дев’ять ландшафтних зон України: балки, плавневі ліси, заплавні луки, скелясті відшарування, висячі болота, озера, діброви, звичайні і петрофітні степи населені 960 видами представників флори (20 з яких – ендеміків) і 165 популяціями фауни, найбільш численної з яких є птахи (зокрема водоплавні).

Пам’ятки

Північно-східний край острова Хортица Північно-східний край Хортиці

Хортиця – це історія української землі, зосереджена на невеликій ділянці суші, що ретельно оберігають швидкі води Дніпра, завдяки чому тут збереглося багато пам’ятників-свідчень минулих поколінь: святилища еніоліта і язичницьке капище, святилище-обсерваторія епохи бронзи та курганні групи, скіфський стан і укріплення часів російсько-турецької війни 1735 – 1739 років… і це не рахуючи природні дива, якими так багата ця земля.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, о. Хортиця.

Посилання

Як дістатися

По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті – з Лівого берега по головній (Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе) через міст Преображенського або з Правого берега бул. Вінтера (перед Дніпрогес) – кільце – вул. Таганська – Арочний міст на острів.

Маршрутами №№ 10, 30, 36, 38, 50, 55, 56, 58, 87, 91, 92, 96 прямуючими через Хортицю.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Острів Хортиця на мапі

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram