Витончена класика в пишній пелерині архітектурного декору кінця XIX, яка так об’ємно малює душу старого міста ось вже століття прекрасну в печалі свого в’янення і вічно молоду в паростках нового покоління.
Один з епізодів одночасно гордої і сумної історії однієї сім’ї, як довга сага про мінливість буття і багатоликый суті долі.
Довгий шлях вздовж наукової стежки від початкової освіти до вершин просвіти в одній з найбільш необхідних в усі часи на українських просторах сфері господарювання.
Величний лебідь мелітопольської архітектури, крила якого поривають майже цілий квартал, підпорядковуючи, надихаючи і прокладаючи шлях у майбутнє, щоб рідна земля не сходила з цивілізованого шляху розвитку і прогресу.
Одна зустріч і пам’ять довжиною в десятиліття, що перетворила його на міську легенду під звуки бардівської пісні в аурі вічного борця проти режиму до порваних жил та розбитого серця.
Застигла в камені музика протесту країни переможного популізму, в пам’ять про вічні духовні цінності, покладених на вівтар людської дурості, скупості і заздрості.
Непростий шлях до себе через терни негараздів непростого століття, які зробили його мудрішим і гармонічнішим у новій іпостасі хранителя старовини після витончено-вишуканості на службі комерції.
Ностальгія за часами, коли в світі панувала гармонія і бал правили музи на одній з вулиць сучасного міста нагадуванням про вічні цінності, які не продаються в догоду миттєвим правителям.
Перероджена святиня, що приміряла після зміни конфесії на себе військові обладунки собору, щоб битися на полі духовності за душі радянських рабів.
Маленький архітектурний аскет, що перетворився на гіганта віри, щоб залишатися таким і на просторах незалежної України, гордо несучи прапор духовності крізь негоди XXI століття.
Невеликий особняк того, хто поклав своє життя до ніг норовливої матінки-природи приазовських степів, щоб хоч на крапельку пом’якшити її душу, таку гордовиту і непокірну до свого кращого, але недосконалого творіння.
Останній притулок хрещеного батька рукотворного дива серед пустелі, по якій століттями гуляли лише буйні вітри перекотиполем та зрідка проносилися армії в пошуках битви за нічийну землю.
Життя після смерті як доказ тріумфу справедливості нехай роки і роки по тому всупереч волі безжального Хроноса та людській байдужості суєтність буття.
Візитна картка Мелітополя торгівельного, що незримою ниткою пов’язує міське минуле і майбутнє крізь примарний шум радянського небуття.