Історія музею

Його створення напророкувала сама багата на яскраві події і неординарних особистостей історія цієї землі від появи в чистому полі солдатської слободи в другій половині XVIII століття до активної участі в подіях громадянської війни, від авторів безсмертних творів до пророка анархії.

І хоча у місцевих любителів старожитностей не бракувало справжніх, пов’язаних з історією цієї землі артефактів – лише руку простягни, музей в Гуляйполе був організований ініціативною групою місцевих краєзнавців лише 11 грудня 1960 року. Спочатку його експозиція формувалася з їх приватних колекцій і пожертвувань городян, бо ще довгі сім років хранитель місцевої історії існував лише на громадських засадах.

Статус державного і власну будівлю-пам’ятник архітектури початку ХХ століття музей отримав лише на зорі нових часів в 1989 році, коли на горизонті вже маячила століттями очікувана свобода і незалежність української нації. Відповідно почала змінюватися і спрямованість його виставкових матеріалів.

На зорі ж нового третього тисячоліття хранитель пам’яті вже в якості комунального закладу «Районний краєзнавчий музей» (з 2009 року) продовжує крокувати в ногу з часом, відкриваючи нові експозиції значущих подій в історії краю і держави.

Експозиція

Розташована на площі понад півтори тисячі квадратних метрів двох рівнів музейна експозиція, що складається з більш ніж вісімнадцяти тисяч експонатів, охоплює величезний період історії запорізького краю від давнини до сьогодення. Фонди умовно розділені на десять тематичних розділів, кожен з яких представлений документальними джерелами, предметами побуту, озброєння:

- В археологічній експозиції знаходяться численні кам’яні, кістяні, глиняні, бронзові та мідні знахідки гуляйпільського району з предметів побуту і прикрас, які залишили кочові племена, проходячи по цій землі на зорі існування людства;

- запорізьке козацтво, як важлива складова історії краю, представлена найяскравішими раритетами холодної та стрілецької зброї, прапорів, реконструйованих макетів суден і портретами гетьманів;

- вишиванками і розмальованою піччю, рушниками та прядильним верстатом, глечиками і яслами, скринями і рогатиною, дерев’яними лавками і плетеними килимками в антуражі чисто вибіленої з рослинним розписом сільської хати представлений селянський побут на рубежі XIX – XX століть;

- відтворена вигадлива обстановка міщанської кімнати початку ХХ століття з її різьбленими меблями і мереживними скатертинами, фарфоровим посудом і шторами з бахромою, піаніно і лампою під тканинним абажуром якнайкраще передає дух передреволюційного піднесено-мрійливого часу;

- події буремних літ громадянської війни і Нестор Махно, який прославив Гуляйполе далеко за межами України, в плакатах, гаслах, прапорах осіли пилом покалічених людських доль і нездійснених сподівань десь на колесі чорної тачанки, що причаїлася в кутку серед карт, схем, листів, фотографій, особистих речей тих, що став їх безпосереднім учасником;

- хроніка непростих перших п’ятирічок радянської влади, коли країна тільки-тільки піднімалася з руїн і вчилася жити за нав’язаними комуністами законам, чітко простежується по захованим під склом документальними джерелами;

- жертовність, мужність і подвиг народу у розв’язаної союзом Другій світовій війни, незліченна кількість жертв і обличчя молодих хлопців з похоронками поруч – сльози, гіркота і смуток перед безглуздістю десятків мільйонів жертв на догоду амбіцій жменьки екзальтованих нелюдей при владі мілітаризованої країни;

- післявоєнний радянський період: ароматні булки хліба, дитячі коляски, сандалі і туфлі всіх форм і розмірів, смачні газовані напої, веселі авоськи і фотографії, фотографії, фотографії щасливої в мирному забутті країни на межі прірви;

- в літописі сучасності Гуляйполя є кубки переможців, нагородні дипломи, нові обличчя і великі досягнення, які лише підкреслюють гідне продовження спадкоємності поколінь в свідченнях вдалих ініціатив;

- нова ще не перевернута до кінця гірка сторінка української історії революція Гідності та українсько-російська війна (АТО) бойовим жовто-блакитним стягом, поношеною військовою формою, зброєю на стіні і усміхненими очима молодих воїнів нагадує про розв’язану російською зброєю на Донбасі страшну катастрофу війни.

Крім основної експозиції в залах музею діють постійні виставки, присвячені чорним дням українського голодомору, пам’яті жертв сталінських і фашистських концтаборів, головному герою міста Нестору Махно і творам видатним літераторів, які народилися в Гуляйполе.

Історія будівлі

За три кроки від серця міста на центральній вулиці в 1901 році з’явилась велична будівля з червоної цегли з високими арочними вікнами і цілим підземним поверхом – це банк «Товариство взаємного кредиту» побудував для себе приміщення з грошосховищем.

Роки Другої світової в Гулейполе, яке радянська атеїстична влада залишила без храму Божого, пройшли під прапором Христа, коли німецькі окупаційні війська зняли заборону на ведення релігійної діяльності, і в цих стінах відкрився молитовний зал.

У післявоєнні роки будівля місцевою владою, що не знайшла їй кращого застосування, віддається на нетривалий період під потреби районного будинку культури, але зручне планування з підземними кімнатами і товстими стінами знову приміряє на себе статус банку, який існував в цих стінах аж до кінця 1980-х.

Падіння в небуття країни рад поставило хрест і на банківській кар’єрі будівлі по Соборній 73, перекваліфікувавши її в зберігача місцевої історії – в 1989 році приміщення були передані у володіння краєзнавчого музею. Він розташовується тут і понині, переступивши разом із самостійною і незалежною Україною кордон тисячоліть, щоб продовжити фіксацію і збір майбутніх експонатів вже сучасної історії, яка щодня пишеться на літописних сторінках.

Архітектура

Прямокутна в плані (25м х 20м) асиметричне з домінуючим центральним входом будівля краєзнавчого музею в Гуляйполе має закладений при проектуванні цокольний поверх з масивними стінами. Його одноповерховий викладений з червоної цегли периметр завершують два декоративних зімкнених куполи (над центральним входом і над самою будівлею).

Декоративні елементи зовнішніх фасадів зберігача історії виконані методом фігурної кладки з тієї ж цегли: спарені витягнуті віконні арки в обрамленні декоративних наличників під мереживними сандриками, аркатурних пояс під складнопрофільним лобовим карнизом, портал центрального входу в північній частині будівлі і фільонки підвіконного простору.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Гуляйполе, вул. Соборна, 73.

Офіційний сайт: http://gulyaypolemuseu.at.ua

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т0814 (Гуляйполе – Залізничне – Омельник) або Т0401 (Дніпропетровськ – Гуляйполе – Пологи – Мелітополь) до міста. Краєзнавчий музей знаходиться на північ від центральної площі.

Громадським приміським транспортом з Полог до Гуляйполя, а потім уздовж вул. Базарної – вул. Соборної до зберігача старожитностей чотири квартали пішого ходу.