Одинокий силует вершника немов хисткий привид сірим серпанком проступає крізь снігову пелену хуртовини. Він мчить щодуху, залишаючи позаду кілометри дороги, втрачене щастя, колишнє життя… летить на крилах страху в невідомість, де є тільки рідні душі і чужа земля… біжить, щоб вже ніколи не повернутися назад в дитячу казку зі щасливим кінцем.
Сніговий вальс кружляє і кружляє в своїх обіймах людину і коня, що злилися воєдино, стираючи межу між минулим і майбутнім. Здається, що лише вчора теплі батьківські руки підкидали її до небес і дзвінкий мамин сміх гучно розкочувався по незліченних кімнатах їх палацу, а зараз в цілому світі є тільки холод, безкрайній степ і єдина віддана істота під сідлом.
У пам’яті один за одним, немов прощаючись з минулим, спалахують щасливі моменти: вона в шлюбній сукні з гулко стукаючим серцем йде під руку зі своїм красенем-судженим до вівтаря, прекрасний маєток з розкішним палацом на березі загати, диво народження первістка, перші прийняті пологи, радості маленьких домашніх клопотів, блиск великосвітських балів…
І сльози від сміху чи страху застять очі при спогаді як її кузен на грізний відгук гаданого тестя: «не буде мого благословення, поки земля не побіліє» засипав весь під’їзд до непривітного будинку нареченої цукром, а на ранок сани сватів вже від’їздили по білому солодкому «снігу» з похмурим батьковим дозволом на шлюб з Іваном…
Знову весь трагізм і жах моменту всієї своєю гостротою постає в уяві: хто б міг подумати, що їй – представниці найбагатшого в Україні магнатського роду з європейською славою цукрозаводчиків Терещенків доведеться переодягшись служницею бігти в ніч в одному платті, кинувши все на роздертя п’яних вседозволеністю представників нової червоної від крові влади, які вломилися в її будинок з гвинтівками напереваги в пошуках ненависної буржуазії і незліченних скарбів, а знайшли лише одну бідно вбрану жінку.
Минуле і майбутнє, кінь і втікачка, легенда і бувальщина все сплелося в тій страшній зимовій хурделиці 1918-ого, коли Наталя Терещенко-Уварова назавжди прощалася з рідною Україною. А десь там на далекому обрії вже займалася зоря її нового французького життя, де будуть розлучення, новий шлюб і довгі роки ностальгії за втраченим світом-казкою, де вона була принцесою.