Історія
Згідно з волею небес внаслідок хитросплетінь соціально-комерційних зв’язків вперше згадане в 1600 році селище на лівому березі річки Раставиці серед зелені лісу через кілька поколінь опинилася в руках вірного слуги польського короля графа Яна Ганського як придане його дружини Зофї Скорунської.
Саме йому належить честь бути засновником чудесного паркового оздоблення, яке спроектував на його замовлення сам майстер садово-паркового планування Діонісій Мікклер (1752 – 1853) за допомогою місцевих порід дерев і природного ландшафту, що були в розпорядженні, в останній чверті XVIII століття.
Неспішна справа створення зеленої перлини на березі блакитної нитки річки йшла поруч з будівництвом в її серці шедевра класичної архітектури для приємного проведення часу сімейної пари Ганських і їх первістка Вацлава (1782 – 1841), але витрачений на створення парку десятиліття не минуло дарма – його сміливо можна було вносити в реєстр кращих представників садово-паркового мистецтва України поряд з Софіївкою і Качанівкою.
Розкішний маєток у Верхівні – той подарунок, яким Вацлав Ганський визнав гідним прекрасної юної Евеліни Ржевуйськой (1801 – 1882), що погодилася стати його дружиною. Так що молода після укладення шлюбу стала його повноправною господинею, натхненницею і творцем подальшого вдосконалення парку. Розарій, став з лебедями, оранжерея, зоопарк і навіть власний іподром стали її прекрасними дітищами.
Краса і сміливість Евеліни назавжди вписали ім’я маленького житомирського села в аннали європейської класичної літератури, в ту саму мить, коли вона в свої тридцять з невеликим наважилася написати, хоч і інкогніто, свій перший лист відомому французькому літератору Оноре де Бальзаку (1799 – 1850).
Бурхливий епістолярний роман польської поміщиці російського підданства та французького романіста після особистої зустрічі в Невшателі тривав майже десятиліття, а зі смертю Вацлава, коли впали останні соціальні бар’єри, перейшов на новий рівень – Бальзак приїздить до Верхівні в 1847-ому і на довго залишається в маєтку, яке з його подачі охрестили «Українським Лувром».
Чарівність тінистих паркових алей чи близькість такої бажаної Евеліни, а може та не дивна атмосфера спокійного умиротворення з тонкою пеленою смутку українських просторів надихнули письменника на створення його останніх бестселерів «Мачуха», «Депутат від Арсі», «Дрібний буржуа», «Жінка-письменниця» в ті два з невеликим роки, які він провів в маєтку Ганської поки кохана не погодилася офіційно стати його дружиною, зараз і не скажешь.
Потім буде згідно російських законів дарча на ім’я дочки Анни (1829 – 1919) всього майна, Париж і раптова смерть Оноре у неї на руках, після чого Евеліна поживе ще три десятиліття в дали від батьківщини. А розкішний Верхівнянський палац з парком вітряна спадкоємиця в лічені роки спустила за борги, поступившись ним своєму рідному дядькові Адаму Ржевуйському (1801 – 1888).
І знову як колись чарівні тиша і спокій його тінистих алей стане джерелом натхнення на цей раз для всебічного таланту Наполеона Матеуша Орда (1807 – 1883), який в родині Адама на посаді домашнього вчителя прожив три роки аж до арешту за підозрою в участі в польському повстанні 1866-ого.
Але найвідданішим шанувальником прекрасного Верхівнянський парку судилося стати звичайному місцевому жителю Каспару Лаврентійовичу Пюро, який аж до остаточного встановлення радянської диктатури та ліквідації приватної власності (1925-й) віддано доглядав за ним, не даючи природі розгулятися без всевидющого хазяйського ока.
Експропріація колишнього маєтку Ганських для цілей народної освіти (в залах палацу розмістилася агрошкола) практично в 1922-му поставила хрест на існуванні пам’ятника садово-паркового мистецтва руки самого Мікклера – особливого догляду крім клумб біля головного фасаду і підтримки сприятливого виду центральних алей навчальний заклад парку не приділяв.
Пройдуть роки, і один за одним у вирі часу зникнуть з такою любов’ю та турботою сплановані затишні романтичні куточки старовинного парку, лише де-не-де замощені плитами основні доріжки продовжать пам’ятати шерех суконь Евеліни і її коханого, перед яким прихилила коліна літературна Європа – природа вступить в свої права, стерши всі сліди людського втручання.
Архітектура
Домінантою південно-західній частині Верхівнянський парку площею 33,75га, що спочатку був спланований в модному для другої половини XVIII століття пейзажному стилі, зараз служить регулярний партер між розташованим на височини палацом Ганських з флігелями і ставом в південно-західній низині.
Решту величезної площі пам’ятника садово-паркового мистецтва оббігає ціла мережа нешироких пішохідних доріжок, з яких колись під різними кутами відкривалися неповторні пейзажні види, а зараз з’явилися зарості дубів, лип, ясенів, тополь, каштанів. Рукою майстра тут для створення найбцікавіших краєвидів вдало були обіграні пологі схили і неглибокі яри, через один з яких перекинуто збережений досі двоярусний ароковий кам’яний міст XIX століття.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Житомирська обл., с. Верхівня.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р32 (Ржищів – Біла Церква – Кременець) до східної околиці Ружина, де повернути на Верхівню (північний напрямок). Парк розташований в південній частині села вздовж траси.
Приміським транспортом з Бердичева до Верхівні, де міститься колишній маєток Ганських.