Історія
Досі серед істориків йдуть гарячі суперечки про те яку подію приймати за точку відліку існування дерманського світоча знань, що пов’язано з древньою історією цієї землі в якій церква, влада і освіта сплелися в єдиний тугий вузол, який своїм корінням сягає вглиб на чотириста років, коли повноправними і неподільними господарями цієї землі був древній руський рід князів Острозьких.
Може бути початок був покладений, коли в реформаторському пориві Костянтин Костянтинович (1526 – 1608) вирішив перетворити Троїцький монастир на чолі з широкоосвіченим протосингелом Олександрійським Ісаакієм Борисковичем ( – 1641) на Мекку знань, організувавши в 1602-ому при ньому школу з вивченням трьох (слов’янської, грецької, латинської) мов та друкарняний цех.
А може перші літописні сторінки дерманської гімназії почали писатися після повернення обителі під крило православної церкви після двох століть уніатства з відновленням просвітницької діяльності (школи паламарів та іконопису, парафіяльне і повітове духовні училища) в стінах новозбудованого на древньому фундаменті на території твердині віри навчального корпусу в 1827-ому.
Чи все ж історія існуючої нині установи освіти починається з переводу в Дермань з Житомиру церковно-вчительської школи, що отримала на новому місці статус вчительської семінарії святого Федіра в 1906 році.
Саме з нестачею навчальних площ для останньої був пов’язаний початок будівництво нової будівлі біля древніх монастирських стін через шість років після початку роботи; а вже 5 вересня 1913 року вище навчальний заклад святкував новосілля в стінах розкішного будинку навпроти Троїцького монастиря.
При дерманській учительській семінарії, що діяла до 1921 року, була відкрита чотирикласна школа. Її ім’я назавжди прославив вірний син української землі, що увічнив Волинь в своїх нетлінних творах, Улас Олексійович Самчук (1905 — 1987) – учень 1917- 1921 років.
За Польської Республіки в 1922-ому вчительська гімназія була закрита, а її приміщення віддані під потреби жіночого єпархіального училища, яке було переведено сюди з Кременця, а два роки по тому змінило вивіску на часту Дерманську українську жіночу гімназію. При цьому час навчання в школі, що існувала ще з часів семінарії, було збільшено до семи років, а основною мовою викладання став польський.
Опинившись за підсумками Другої світової війни під владою рад рівненська земля приміряла на себе нові правила життя під тоталітарним гнітом, коли храми закривалися, приватна власність була ліквідована, а всі громадські будівлі експропріювалися для державних потреб, будівлі семінарії пощастило – вона продовжила (з 1944-ого) нести розумне, добре, чисте в серця молодого покоління, правда вже під вивіскою середньої школи.
Після здобуття Україною незалежності в 1991 році статус школи змінився на загальноосвітню, а через десять років був підвищений до рівня гімназії. При цьому на її теренах було створено музеї видатних жителів Дермані – Уласа Самчука та Бориса Тена, який зобов’язаний селу своїм народженням.
Архітектура
Виконаний в класичному стилі великий за площею п-образний (довжина центральної частини – 75м, бічних крил – 65м) периметр дерманської гімназії візуально не виглядає пригнічуюче масивним завдяки плавному переходу від двох поверхового обсягу основної фасадної частини будівлі до одноповерхових бічних флігелів.
Мінімальний архітектурний декор, що складається з ризаліту центрального входу, профільованого лобового карниза, лопаток вертикально членуючих площину стін, архівольтів бічних входів і розірваної лінії фронтону, лише підкреслює ненав’язливий силует адміністративної будівлі під чотирисхилою покрівлею, яка всередині переважно носить сліди коридорного планування.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., с. Дермань-2, вул. Шкільна, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р05 (Городище – Сарни -Рівне – Старокостянтинів) до с. Верхів або по Т1801 (Здовбиця – Мізоч – Дубно) до Мізоча, а потім повернути на Дермань. У селі прямувати по головній до Троїцького монастиря; гімназія розташована через дорогу від нього.
Громадським транспортом з Дубно до Дермані Другої, в центрі якої поруч із стародавньою фортецею розташована колишня семінарія.