Прославлена легенда української землі, яка з’явилася насвіт в містичної серпанку і розчинилася десь у небутті, коли покладена на неї висока місія була виконана до кінця. Ім’я її – Озерянська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.
Її дивне явлення світові було зобов’язане енергії і завзятості одного слобожанського селянина, який не покладаючи рук тяжко працював, щоб в його домі панували добробут та радість. Одного разу, як свідчать перекази, невтомно заготовлюючи сіно на зиму він запрацювався до пізнього вечора, що й не помітив як стало нічого не видно. Раптом його вірна коса на щось напоролася і почувся жіночий стогін. Яке ж було здивування чоловіка, коли в тьмяному місячному світлі він підняв з трави перерубаний їм на дві половинки лик Богородиці.
Побожність не дозволила доброму християнинові викинути хай і пошкоджений святий образ, він поставив розрубані половинки поруч на покуті своєї хати, а на ранок вся сім’я селянина впала ниць перед дивом – ікона Пресвятої Богородиці була ціла-цільохонька. Звістка про релігійне діво швидко розійшлася по окрузі, і незабаром на тому святому місці був закладений перший Мерефянський храм. Сталася та чудова подія десь в середині XVI століття (згідно документальними даними церква в Озерянах 1671 року вже існувала).
Культ чудодійної ікони став тим символом, навколо якого через три десятиліття буде утворена багатюща Озерянська пустель, а після її ліквідації Московською імперією в 1787 році, призначено було небесами перетворитися на реліквію, що допомогла повернути в ранг діючих і притягувала вірян з найдальших куточків Слобожанщини в Курязький монастир.
Причому сила віри в чудодійність Озерянської ікони Пресвятої Богородиці була настільки велика, що саме щорічне священнодійство її перенесення для поклоніння в харківський Покровський монастир було обрано Альфредом Костянтиновичем Федецьким для фіксації на кінематографічну плівку 30 вересня 1896 року. Цей документальний фільм стане першою офіційною вітчизняної стрічкою, знятою російським підданим на території імперії (до цього була лише зйомка француза К. Серфа коронації Миколи II в травні того ж року).
Та тільки як прийшла вона в цей світ в містичному ореолі, так і зникла назавжди – в шаленому войовничому атеїстичному угарі червоного терору більшовиків в 1920 – 1930-х знищено багато шедеврів древнього іконопису. В їхньому числі була і Озерянська святиня, котра пішла у небуття разом з Курязьким монастирем. Нещадний час не пожалів і її кінематографічного образу (стрічка зникала), так що збережені документальні свідчення за відсутності самого оригіналу міцно закріпили за іконою місце в ряду українських чудес.