Дев’яти короткометражних фільмів та серії про релігійні обряди Гаїті вистачило, щоб її ім’я стало в один ряд з найвідомішими американцями і закріпило славу засновниці світового авангарду. Її життя стало легендою для тисяч експериментаторів-візуалістів, шанувальників фрейдистських теорій та інтелектуала від богеми…
Коли 29 квітня 1917 року в родині київського психіатра Соломона Давида Деренковського і актриси Марії Фідлер відбулася радісна подія народження дочки Елеонори, ніхто і припустити не міг, що всього через кілька місяців країну втопити в крові більшовицький переворот, а після того, як через п’ять років українське бій за незалежність з оскаженілим люмпеном буде остаточно програно і на довгі сімдесят років втрачено надію, сім’ю чекає еміграція за океан.
Так що киянка за народженням виросте справжньою дитиною вільної країни, хоча все життя буде полюбляти вишиванки і українські пісні, що буде шокувати манірну Америку 1940-х і сприйматися оточуючими як виклик суспільству, а двадцять років по тому зведе на п’єдестал «дітей квітів».
Ступінь бакалавра політології Нью-Йоркського університету, два шлюби, робота з Кетрін Данем і власна режисерсько-акторська кар’єра, плодами якої стали знамениті абстрактно-метафізичні «Колиска відьом» і каннський призер «Полудневі тенета», звання першої лауреатки премії Гуггенгейма в 1947 році за роботу в кіно стали лише першими кроками до її безсмертя.
Грант дозволив Елеонорі (вже під псевдонімом Майї Девон) закінчено кінематографічний шедевр «Медитація насильства» і нарешті здійснити давню мрію поринути в колиску однієї з найзагадковіших світових релігій – вуду на острові Гаїті. Не дивлячись на жорсткі рамки обраних, вона не тільки стане освяченій, але й напише одну з найбільш докладних книг про цю культуру під назвою «Божественні Вершники: Живі Боги Гаїті», що стала настільною для незліченних дослідників і прихильників окультизму.
Її земне життя закінчиться в сорок чотири в швидких водах японської річки Фудзі, але це стане лише початком – роботи Майї надихатимуть покоління першовідкривачів кінематографічної індустрії, який будуть вписані золотими літерами в її аннали: Жан Кокто, Девід Лінч, Джордж Лукас…
Зповітна мрія про повернення на батьківщину в місто дитинства міс Девон теж збудеться – у 2011 році її роботи (або як їх назвав один з відомих кінокритиків «Священний Грааль кінематографа») будуть показані в місті каштанів в рамках фестивалю «Молодість», щоб назавжди залишитися в серцях своїх духовних нащадків на українській землі.