Михайло народився в Харкові на Холодній Горі в заможному домі купців Слонових по Анненський. Завдяки другу матері, місцевому меценату Якову Миколайовичу Лисікову, який помітив в хлопчині безсумнівний співочий талант, він з малих років почав свою кар’єру в церковному хорі, а пізніше назавжди пов’язав своє життя з музикою в класах Московської консерваторії, де навчався з 1887 по 1893 рік разом з цілою плеядою майбутніх зірок світової сцени.
Саме студентська лава тісно пов’язала харківського юнака з двома неординарними геніями свого часу – Сергієм Рахманіним та Федіром Шаляпіним. І не зрозуміло для кого цей подарунок долі був цінніше, адже Михайло став для них першим шанувальником, першим імпресаріо на добровільних засадах, першим ковтком успіху.
А почалося все з організації Михайлом всеросійського турне для Рахманінова в 1892-ому, яке було життєво необхідно для виведення друга із затяжної психологічної кризи посиленої торішньою затяжною хворобою, коли Слонов буквально а ні на крок не відходив від Сергія, переїхавши в його квартиру, годуючи ліками, редагуючи його свіжонаписані твори, пишучи лібрето до опер “Саламбо” та “Монна Ванна”, вичитуючи коректури.
Харківські концерти в Міському будинку, в просторому залі якого у виконанні двох товаришів звучали твори Чайковського, Шумана, Ліста і самого Рахманіна, стали для майбутньої музичної знаменитості першою сходинкою віри в себе і свій талант. А Лебединські (Сумська область) канікули Сергія Васильовича і Михайла Якимовича на дачі Лисікових влітку 1893 року ознаменували для композитора наступний етап його творчості після початку опери “Алеко” і майбутню світову славу.
Через десять років до рідного Харкова Михайло Слонів привозить і другого свого друга Федіра Шаляпіна, щоб особисто представити його місцевої примхливій публіці (в 1897-ому концерт баса не відбувся у зв’язку з непроданістю квитків). На цей раз в залі Комерційного клубу під акомпанемент “Ах ти, сонце, сонце червоне” оперного співака чекав приголомшливий успіх, що послужив через виступи на імпровізованій сцені дачі Григорія Енуровського в Васищеве перед харківською інтелігенцією приводом до африканського туру Шаляпіна.
В ту розважальну поїздку, що перемежовувалася невеликими концертами, друзі відправляються разом з Енуровськими. Одеса, Стамбул, Каїр і новий ковток життя для того, хто вже мав успіх в знаменитому міланському Ла Скала і овіяв себе славою на батьківщині.
Більшовицький переворот 1917-ого поховав під руїнами імперії двоголового орла незліченні життя, долі, зв’язки. Не стала винятком і ця зворушлива дружба зі студентської лави трьох молодих обдарувань, яких доля розкидала по світу, лишивши лише спогади на пожовклих сторінках щоденників, фотокартках з потертими краями, нотах знаменитих арій та романсів.