Пишне святкування першої річниці другий польської окупації галицьких земель 22 листопада 1919-ого після поразки роком раніше Листопадового чину в українсько-польській війні за Західну Україну у Львові прийняло настыльки грандіозний розмах, що в його програму навіть був включений військовий парад. Родзинкою останнього мало стати перше в історії міста і Польщі, екзотичне на той час і досить дороге авіашоу.
Причому головним ядром наявної 7-й бойової ескадрилій імені Тадеуша Костюшка, заступником командира Седріка Фонтлероя якої був майбутній батько знаменитого фільму про пригоди гігантської горили Кінг-Конга Меріан Купербули, були десять американських льотчиків.
У той пам’ятний день у львівському авіашоу брали участь чотири американські пілоти на своїх літаках. В порушення запланованого за сценарієм прольоту над наземним маршем уздовж Гетьманських валів усіх чотирьох літаків однією лінією, Едмунд Грейвс вирішив вразити недосвідчену публіку виконанням фігур вищого пілотажу, відділившись від основної групи.
Під час виконання “двостволки” від перевантаження літака Albatros D-III американського авіатора втратив праве крило і врізався в палац Потоцьких, що спричинило вибух і викликало тригодинну пожежу. У вогні загинув практично весь верхній поверх та покрівля будівлі, а нижні – були залиті водою під час пожежогасіння. Втрати архітектурної перлини обчислювалися десятками тисяч злотих, а непоправні – унікальними бібліотечними виданнями, що частково було викликано неможливістю пожежної команди швидко дістатися місця пожежі – натовпи охочих подивитися на величну споруду у вогні городян загатили всі прилеглі вулиці.
Власнику палацу, Альфреду Потоцькому, знадобилося три роки судових тяжб, щоб отримати від польського уряду компенсацію за свою зруйновану львівську резіденцію, на відновлення якої піде ціле наступне десятиліття.
Сам же Едмунд Грейвс хоч і катапультувався відразу після аварії, але висоти для розкриття парашута явно не вистачало. При приземленні він отримав сильну черепно-мозкову травму і помер загинув. Пілота поховали три дні потому з військовими почестями: труну вкривали американський і польський прапори, над процесією кружляв літак пілота Франца Петера, місцем вічного спочинку було обрано кладовище австрійських вояків на Личаківці. Правда через два роки його тіло перепоховали на польському “Оборонців Львова”, де його могила стала частиною монументального “Цвинтаря Орлят”, зруйнованого червоними радами і відновленого при незалежній Україні.