Історія

Львів, фактичний центр західноукраїнських земель на рубежі XVIII – XIX століть, який до того ж тільки що змінив підданство з польського на австрійське після розвалу Речі Посполитої, звичайно вабив своїми можливостями сильних світу цього з усієї імперії. Великі землевласники все як один намагалися обзавестися власною резиденцією в місті для представництва своїх інтересів на економіко-політичній арені східної Європи. Чи не були винятком і Потоцькі, які викупили садибу Поштового управління на Галицькій площі міста.

Однак досить скромна резиденція не цілком відповідала запитам іменитої сім’ї і вже в 1822 році колишній палац був проданий, а замість нього придбаний великий земельний наділ в південно-західному передмісті, який згідно міської картографії Львова XVIII – першої половини XIX століття являв собою розплановані оброблені ділянки з невеликими господарсько-житловими будівлями.

Яким був перший побудований палац на Широкій (майбутньій Коперника), історія замовчує. Про нього згадується лише у зв’язку з його розбиранням в 1860 – 1861 роках для початку ініційованого маршалком Галицького сейму, цісарським намісником королівства Галичини і Ладомеріі Альфредом Юзефом Потоцьким (1822 – 1889) будівництва нової фамільної резиденції у Львові.

После виконання першого етапу у зв’язку з тим, що господар більше віддавав перевагу рідному затишному Ланьцуту ніж гучному Львову, на два десятиліття роботи завмерли. За цей час французьким архітектором Луї Альфонсом Рене Доверн’є був лише виконаний початковий проект палацу. Роботи по його втіленню в життя почалися лише в 1880-ому, та й то не дуже спішно.

Альфред Юзеф так і не побачив своє творіння в завершеному вигляді, а його син і спадкоємець Роман Альфред Потоцький (1851 – 1915) не цілком задоволений проектом Доверн’є віддав вже майже закінчену будівлю на доопрацювання молодим місцевим архітекторам Юліушу Каролю Цибульському (1859 – 1924) та Людвіку Балдвін-Рамулту (1857 – 1929), які привнесли в нього ренесансну нотку. Повне ж закінчення комплексу датується 1890 роком, включаючи ліпниний декор авторства скульпторів Петра Герасимовича і Леонарда Марконі (другий – імовірно).

В наслідок пожежі 22 листопада 1919 року в ході аварії на авіашоу львівський палац Потоцьких позбувся верхнього поверху і покрівлі, крім того значно було пошкоджено його ліве крило, що потребувало термінової реставрації. Пошкодження були настільки значні, що роботи коштували Альфреду (1886 – 1956) Потоцькому значних коштів (компенсовані польським урядом за рішенням суду) і тривали аж до 1931 року.

Бойові дії Другої світової війни ХХ століття, розв’язаної московськими більшовиками і фашистською Німеччиною, обійшли розкішну архітектурну перлину, зберігши недоторканою для повоєнного періоду радянської окупації.

Так для початку комуністичний режим розмістив в стінах колишньої львівської резиденції Потоцьких Палац піонерів, який на посту змінив інститути Західної філії Академії наук Української республіки.

Після переїзду Західного центру на вулицю Яна Матейка, 4 в 1973-ому розкішне магнатське творіння пережило масштабну реконструкцію, проведену з метою пристосування його під потреб Палацу урочистих подій, який фактично квартирував тут і перші роки української незалежності.

Не дивлячись на офіційний статус комплексу, як пам’ятки архітектури державного значення, на території палацового парку радянською владою було розпочато будівництво будівлі шахти для прокладання тунелів підземного трамваю Львова, але так як відбувалося це наприкінці існування черговий московської імперії в кінці 1980-х, то далі наземної споруди справа не пішла.

Лише стараннями Бориса Григоровича Возницького (1926 – 2012) в 2001-ому палац Потоцьких був переданий на баланс Львівської галереї мистецтв, хоча з початком реконструкції двома роками раніше планувався в якості однієї з офіційних резиденцій президента України. З тих пір будівля, де в інтер’єрах двох нижніх поверхів частково збереглися настінний живопис, декоративна ліпнина, каміни, дерев’яні елементи, кольоровий мармур кінця XIX століття, служить галереєю європейського мистецтва XIVI – XVIII століть, а в шахтній новобудові розміщений Музей мистецтва давньої української книги.

Архітектура

Комплекс львівської магнатської резиденції по Коперника, 15 нині займає площу в півтора гектара і включає в себе палацову будівлю площею 3100м² в оточенні розкішного французького парку, огородженого по периметру кованою огорожею з витонченими стовпами і масивним порталом в’їзної брами.

Розташований в центрі комплексу дво-, триповерховий з мансардою палац Потоцьких представляє собою н-подібний цегляний потинькований периметр на високому цоколі в стилі французького класицизму з розвиненим ризалітом центрального входу, підкресленим плавним контуром двохвсходових маршів з боків і дзеркальною відкритою балюстрадною трасою з боку двору.

Його декоровані французьким рустом фасади прикрашені ліпними наличниками з сандриками на консольних тригліфах і віньєтками, широкими профільованими карнизами (лобовий на модильйонах), кованими балконами на масивних кронштейнах з маскаронами, балюстрадою парапету з вазонами-факелами, люкарнами з архівольтами та маскаронами. На окрему увагу заслуговує ризаліт центрального входу з арковим порталом на колонах коринфського ордера в обрамленні пишного рослинного орнаменту і розірваний трикутний сандрики другого поверху з пишною ліпниною.

Портал парадної брами представлений увінчаною картушем з фамільним гербом Потоцьких увігнутою аркою з двома одноповерховими флігелями для варти з боків. Його оформлення вторить основній будівлі: той же руст, балюстрада, консолі, профільований карниз, кам’яні вазони-смолоскипи і складнопрофільний контур покрівлі.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львов, вул. Коперника, 15.

Посилання

• Історичні факти. Авіакатастрофа в серці Львова

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е40) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Е40) (Перемишль – Городок – Львів), М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). У місті головною до пр. Свободи, а далі вул. Петра Дорошенка – вул. Словацького – вул. Коперника, де розташована філія Львівської галереї мистецтв.

Громадським транспортом по залізниці до Львова, а потім міським – до пл. Адама Міцкевича. Палац Потоцьких розташований в одному кварталі по вул. Коперника.