Розкіш львівської Ринковій площі, де кожна з сорока п’яти кам’яниць зі своїм часовим відбитком, своєю унікальною долею, своїм неповторним шармом. Люди, часи, звичаї міняли їх на свою догоду, і кожен з них залишався в їх історії назавжди. А що вже казати про королівський роман – такого народна вже точно не забуває, на відміну від історії, яка через брак документальних фактів переводить це в розряд місцевих легенд.
1634 рік. На пишну королівську процесію в’їзду вседержителя Речі Посполитої Владислава IV Вази зібралася подивитися ледь не вся львівська громада від мала до велика усіх каст і чинів. І з усієї цієї строкатої юрби його погляд вирвав миле личко, чарівну посмішку, тонку фігуру, що тремтінні застигла на балконі перед променями Сонцеликого.
Офіційний етикет, пишна зустріч і маса цікавих очей звичайно ж дозволили королю кинутися туди, куди рвалося його серце, але ж буде ще завтра… заповітний балкон на третьому поверсі Мазанчевської кам’яниці, ангел в жіночому обличчі і заповітне ім’я – Ядвіжка дочка купця Лушковського. Це було кохання з першого погляду, дівчина полонила його серце незавжди.
Король забрав свою львівську обраницю з собою до Варшави з найчеснішими намірами, але манірний вищий світ не прийняв її, а церква і родина не дали дозвіл на шлюб. Так і залишилася вона не вінчаної дружиною в розкішному палаці. А тим часом його монарший борг вимагав подарувати країні законного спадкоємця. Династичний шлюб з Ціцілією Рінатою Австрійською не зміг відірвати Владислава від душевної прихильності до Ядвіжки (немов на доказ нещирості королівського подружжя померли обоє їх дітей, а незабаром і сама Ціцілія відійшла в інший світ). Прекрасна сміхотлива львів’янка весь цей час жила в іншому замку подалі від суворого і побожного погляду офіційної королеви, часто відвідувана своєю сердечною прихильністю.
Ще однією спробою польського вищого світу розірвати цей зв’язок було заміжжя пані Лушковськой з одним з литовських шляхтичів. Але і вона канула всує – великі мисливські угіддя чоловіка його коханої і загальновідома пристрасть Владислава Вази до полювання давали офіційний привід місяцями гостювати в будинку подружжя.
Не змінив ситуацію і другий шлюб польського короля з Марією Луїзою Гонзага де Невер. Ядвішка так і залишилася єдиною королевою серця польського короля, не дивлячись на його та її шлюби, на руках якої він помер у віці п’ятдесяти двох років. Їх запаморочливий чотирнадцятирічний роман так назавжди і залишився в пам’яті людській, хоча суворі наукові мужі твердою рукою записали його в розряд міських легенд. А чи була та любов насправді пам’ятає лише той витончений балкончик першого погляду, під яким місцеві юнаки і зараз роблять визнання своїм дамам серця в надії на повторення чуда.