Історія
Перша будова на цьому місті, як і його оточуючі, спочатку була побудована німецькими поселенцями прибулими на запрошення короля Казимира III (1310 – 1370), що захопив Львів в 1349-ому – польський правитель не дуже жалував місцевих майстрових-українців, а в рідній державі кваліфікованих зодчих не знайшлося. Причому щоб знищити пам’ять про засновників міста з київських князів, він переніс центр на південний захід ближче до Полтви.
Причому при первісній забудові (XIV – початку XVI століття) будинки львівської Ринкової площі були дерев’яними одноповерховими кількаярусними, а основним стилістичним напрямком – готика. Контур їх (три вікна по фасаду) був визначений законом «рівних можливостей» для торговців і ремісників їх населяючих. Мабуть на зорі існування першого будови на цьому місці вона і отримала ім’я Мазанчевської, бо у всіх документах вона фігурує саме під цим ім’ям.
При цьому під кожним з вузьких довгих будинків, в тому числі і майбутнім №31, розташовувалися глибокі підвали для зберігання товарів, а частини з них використовувалася ще й для гіпокауста (повітряного обігріву приміщень), що частково врятувало майно їх господарів під час страшної пожежі, що спопелила місто на початку червня 1528 року.
Забудову навколо дивом вцілілої Ратуші місцеві патриції почали нааново за індивідуальними проектами майстрів Відродження. Причому будівництво велося в камені за розпорядженням місцевої влади. Якою була перша Мазанчевська кам’яниця і хто виступав її будівельником – то покищо історія поки зберігає в секреті, хоча можливо їм був будівельник з роду Пищимуха.
В епоху великої модернізації львівської Ринковій площі в 1714-ому (за свідченням збереженого на одній з балок першого ярусу напису) кам’яниця була перебудована і можлива надбудована на один ярус через брак можливості збільшувати площу за рахунок розширення через планування належної їй ділянки.
З тих пір історія зберігає у своїй пам’яті прізвища Глушинських, Карвовських, Пастерських, Пйотровських, як господарів кам’яниці №31 (конскріпційний № 55), але нову історію її творили вже спиртові магнати Бачевські, які придбали її в XIX столітті.
Від Лейби Бачелєс, який вирішив підкорювати столицю Галичини відкриттям спиртзаводу в 1782-ому, і до Стефана, останнього керівника львівського сімейного заводу, рід з кожним роком багатів – перенесення заводу у зв’язку з розширенням до Знесіння, вихід на світовий ринок, посада президента Львівської торгово-промислової палати для його представника.
Це дозволило в період інтербелума почати масштабну реконструкцію фамільної резиденції, перший поверх якої до того ж виступав фірмовим магазином їх лікеро-горілчаної компанії. Виконаний за три роки проект був розроблений архітектором Броніславом Віктором (1886 – 1961), а скульптурні елементи були виконані скульптором Зигмундом Курчинський (1886 – 1953).
І зараз Мазанчевська кам’яниця, як і протягом усього періоду свого існування, дає притулок чергового поколінню львів’ян, хоча після анексії України московськими вихідцями за підсумками Другої світової війни, її господарями є не одна сім’я, а перший поверх і досі служить храмом богу торгівлі Меркурію.
Архітектура
Чотириповерховий з мансардою будинок №31 на Ринковій площі Львова так і залишився тривіконним по фасаду витягнутим цегляним потинькованним складним периметром чотири поверхи плюс мансарда в висоту. Його головний фасад, виконаний в стилі віденського модерну прикрашений балконом з витонченими балясинами на консолях у вигляді левових маскаронів, порталом центрального входу з геометричним малюнком фризу, картушем з датою останньої перебудови, багатими віконними лиштвами центральної вертикальної осі, скульптурами в нішах мансардного ярусу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 31.
Посилання
- Легенди. Конання з третього поверху
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Перемишль – Городок – Львів), М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до об’їздної. Далі по місту прямувати: вул. Стрийська – вул. Шота Руставелі – вул. Зелена – вул. Студентська – вул. Левицького – пл. Соборна – вул. Галицька (по головній) до повороту на вул. Беринди, яка виходить до пішохідній зоні Ринкової площі.
Громадським транспортом до Львова, а потім в центр старого міста до проспекту Свободи. На другій паралельній вулиці з півночі, в західній частині Ринкової площі розташована кам’яниця Мазанчевська.