Арабський культурний центр в Одесі

Історія

Одеський арабський культурний центр Арабський культурний центр в Одесі

Історія Одеси і сходу була нерозривно пов’язана з тих давніх пір, коли разом з першими грецькими поселенцями на берега Одеської затоки в VI столітті до н.е. прийшли вихідці зі сходу, приваблені блиском золота від вигідної торгівлі і благодаттю української землі. Хоча їх існування і обумовлювалося існуванням Істріона.

Коли у зв’язку з Великим переселенням народів в III столітті грецька фортеця прийшла в запустіння, на довгі століття історія міста і народів його населяючих завмерла – лише кочуючи по Північному Причорномор’ї давньослов’янські племена уличів і тиверців зрідка балували руїни своєю увагою.

У Середньовіччі (XIII сторіччя), не дивлячись на формальне відношення одеської землі до Золотої Орди, на береги захищеної бухти прийшли італійські колоністи, які повністю залишили арабських купців поза справами, що стало однією з причин постійних сутичок з Османською імперією. Закінчилося протистояння падінням Дженестри і повним переходом контролю над цією землею до Туреччини два століття тому. Однак при цьому нові господарі не поспішали обживати свої нові володіння.

Центральний вхід арабського культурного центру Центральний вхід арабського центру

Будівництво фортеці Новий Світ в середині XVIII століття стало вимушеним заходом арабського світу для захисту своїх чорноморських портів (в тому числі Хаджибейського) від посилення експансії Московії, що проте мало допомогло йому в справі утримання українських завоювань за собою – в 1789-му місто пало під ударом російських військ під командуванням генерала Івана Васильовича Гудовича (1741 – 1820).

У період порто-франко (1817 – 1859) Одеса стала багатонаціональним торгівельним центром-портом європейського значення на шляху до країн сходу, в якому арабські купці займали своє важливе місце. Скорочення ж ролі товарів Московії та посилення впливу іноземних торговців спонукали уряд імперії двоголового орла до закриття зони вільної торгівлі і, як наслідок, зникнення більшості них з міста.

І хоча в толерантній обстановці багатонаціонального міста представники арабського світу завжди відчували себе досить комфортно, але фактично на легальній основі культура сходу змогла бути представлена для широкого загалу лише з набуттям Україною незалежності, коли в кінці ХХ століття з’явилася ідея створення Арабського культурного центру.

Балкон бічного фасаду арабського культурного центру Балкон бічного фасаду арабського центру

Своїм втіленням в життя проект будівлі в східному стилі архітектора Михайла Григоровича Повстанюка був зобов’язаний невсипущим турботам мецената Аднана Кивана, на кошти якого в 1998-му були розпочаті будівельні роботи. А вже через три роки масштабний проект був закінчений, ставши однією з багатоликих пам’яток української чорноморської перлини, яка приваблює своєю казковою красою тисячі ціновувачів прекрасного без урахування релігійних вірувань.

Архітектура

Замикаюча червону лінію забудови південно-західного кута кварталу по Ришельєвській будівля Арабського культурного центру є двох’ярусним прямокутним периметром в східному стилі, що увінчає величезний цибулинний купол на квадратному п’єдесталі з надбудовою третього ярусу над центральним фасадом.

Основними архітектурними елементами, що підкреслюють приналежність будівлі до східної культури, а також створюють його цілісний неповторний образ, є вікна трилопатевих і стрілчастих зубчастих арок, широкий фриз рослинного орнаменту, пілястри із сітчастою перетяжкою, кутовими пілястрами з нішами рослинного орнаменту, декоративні зубчасті колони парапету і звичайно ж балкон бічного фасаду на парних колонах з кордовськими капітелями і завершенням у вигляді двох веж з півмісяцем на вершині.

Домінантою центрального фасаду служить величезний двохярусна ніша-портал ризаліту входу зі стрілчастою аркою архівольту та об’ємним малюнком дверей, потрійний вікном третього ярусу, химернирм малюнком, що відкресленний по периметру барельєфними табличними вставками.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, 49.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Тирасполь – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь). Містом: узвіз Маринеско – вул. Софійська – вул. Троїцька – вул. Рішельєвська, на якій розташований східний міський центр.

Громадським транспортом до Одеси, потім міським, що прямує по Преображенській до зупинки “Вулиця Велика Арнаутська”, а від якої п’ять кварталів на схід до Арабського культурного центру.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті