Історія
Арабський культурний центр в Одесі
Історія Одеси і сходу була нерозривно пов’язана з тих давніх пір, коли разом з першими грецькими поселенцями на берега Одеської затоки в VI столітті до н.е. прийшли вихідці зі сходу, приваблені блиском золота від вигідної торгівлі і благодаттю української землі. Хоча їх існування і обумовлювалося існуванням Істріона.
Коли у зв’язку з Великим переселенням народів в III столітті грецька фортеця прийшла в запустіння, на довгі століття історія міста і народів його населяючих завмерла – лише кочуючи по Північному Причорномор’ї давньослов’янські племена уличів і тиверців зрідка балували руїни своєю увагою.
У Середньовіччі (XIII сторіччя), не дивлячись на формальне відношення одеської землі до Золотої Орди, на береги захищеної бухти прийшли італійські колоністи, які повністю залишили арабських купців поза справами, що стало однією з причин постійних сутичок з Османською імперією. Закінчилося протистояння падінням Дженестри і повним переходом контролю над цією землею до Туреччини два століття тому. Однак при цьому нові господарі не поспішали обживати свої нові володіння.
Центральний вхід арабського центру
Будівництво фортеці Новий Світ в середині XVIII століття стало вимушеним заходом арабського світу для захисту своїх чорноморських портів (в тому числі Хаджибейського) від посилення експансії Московії, що проте мало допомогло йому в справі утримання українських завоювань за собою – в 1789-му місто пало під ударом російських військ під командуванням генерала Івана Васильовича Гудовича (1741 – 1820).
У період порто-франко (1817 – 1859) Одеса стала багатонаціональним торгівельним центром-портом європейського значення на шляху до країн сходу, в якому арабські купці займали своє важливе місце. Скорочення ж ролі товарів Московії та посилення впливу іноземних торговців спонукали уряд імперії двоголового орла до закриття зони вільної торгівлі і, як наслідок, зникнення більшості них з міста.
І хоча в толерантній обстановці багатонаціонального міста представники арабського світу завжди відчували себе досить комфортно, але фактично на легальній основі культура сходу змогла бути представлена для широкого загалу лише з набуттям Україною незалежності, коли в кінці ХХ століття з’явилася ідея створення Арабського культурного центру.
Балкон бічного фасаду арабського центру
Своїм втіленням в життя проект будівлі в східному стилі архітектора Михайла Григоровича Повстанюка був зобов’язаний невсипущим турботам мецената Аднана Кивана, на кошти якого в 1998-му були розпочаті будівельні роботи. А вже через три роки масштабний проект був закінчений, ставши однією з багатоликих пам’яток української чорноморської перлини, яка приваблює своєю казковою красою тисячі ціновувачів прекрасного без урахування релігійних вірувань.
Архітектура
Замикаюча червону лінію забудови південно-західного кута кварталу по Ришельєвській будівля Арабського культурного центру є двох’ярусним прямокутним периметром в східному стилі, що увінчає величезний цибулинний купол на квадратному п’єдесталі з надбудовою третього ярусу над центральним фасадом.
Основними архітектурними елементами, що підкреслюють приналежність будівлі до східної культури, а також створюють його цілісний неповторний образ, є вікна трилопатевих і стрілчастих зубчастих арок, широкий фриз рослинного орнаменту, пілястри із сітчастою перетяжкою, кутовими пілястрами з нішами рослинного орнаменту, декоративні зубчасті колони парапету і звичайно ж балкон бічного фасаду на парних колонах з кордовськими капітелями і завершенням у вигляді двох веж з півмісяцем на вершині.
Домінантою центрального фасаду служить величезний двохярусна ніша-портал ризаліту входу зі стрілчастою аркою архівольту та об’ємним малюнком дверей, потрійний вікном третього ярусу, химернирм малюнком, що відкресленний по периметру барельєфними табличними вставками.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, 49.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Тирасполь – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь). Містом: узвіз Маринеско – вул. Софійська – вул. Троїцька – вул. Рішельєвська, на якій розташований східний міський центр.
Громадським транспортом до Одеси, потім міським, що прямує по Преображенській до зупинки “Вулиця Велика Арнаутська”, а від якої п’ять кварталів на схід до Арабського культурного центру.