Історія
Коли в гру вступають комерційні інтереси та від суми початкових вкладень залежить майбутній прибуток, тут вже скупитися не доводиться, адже покупець товару завжди звертає свою увагу насамперед на обгортку. Саме тому одеські прибуткові будинки настільки унікальні і розкішні, часом перевершуючи за своїм декором багаті палаци аристократії. Не був винятком і проект пані Григор’євої на Ланжеронівській.
Хоча початок історії існування будинку на куту Ланжеронівській / Катерининській губиться в мороці часу – історія поки не підняла завісу таємниці над іменами його перших власників, хоча сумнівно, щоб ділянка розташована так близько до центру залишалася порожньою в період бурхливого зростання Одеси під впливом преференцій від порто-франко в XIX столітті.
Яке б не було первинне призначення будівлі, але достеменно відомо, що з 1872-ого його перший поверх займало кафе, відкрите кондитером Яковом Домінікович Фанконі (1839 – 1878), котрий пройшов навчання у Варшаві. Причому завдяки кулінарним талантам засновника незабаром воно набуло широкої популярності і приносило йому чималі бариші.
Після смерті Якова Домінікович через шість років після відкриття кондитерська «Фанконі» ще двічі змінить господаря, поки в 1890-ому їм не стане Флоріан Я. Скведер, який за допомогою реконструкції та організації кількох залів, включаючи відкриту веранду та жіночий з зарубіжною та вітчизняною пресою, перетворив її чотири роки по тому на кращий заклад подібного типу в Одесі.
Першою ластівкою змін став перехід земельної ділянки разом з будівлею на ній в кінці XIX століття у власність подружжя генерал-лейтенанта Аполлона Гавриловича Григор’єва (1847 – 1916), Софії Олексіївни – саме за ініціативою дружини колишнього градоначальника в 1912-ому був розроблений проект генеральної реконструкції будівлі за проектом архітектора Юрія Мелетійовича Дмитрієнко (1858 – 1918).
Роботи, включаючи одноповерхову вогнестійку прибудову (арх. Е. Я. Меснер), під наглядом автора проекту та під керівництвом інженером В.І. Кундерта і Х.Я. Скведера були закінчені всього за рік. Одесу прикрасила нова перлина в стилі мавританської готики з тим же притулком місцевої творчої інтелігенції в кондитерській «Fanconi» на нижніх ярусах, яка потім з’явиться на сторінках літературних творів Ісаака Бабеля, Володимира Жаботинського, Ільфа і Петрова, а верхня – частково використовувалася для проживання сім’ї власниці, частково здавалися в найм.
У смутні дні після перевороту 1917-ого, коли влада в місті переходила з рук в руки якийсь час тут знаходився тимчасовий штаб місцевої знаменитості Мішки Япончика, а після остаточного закріплення рад на українській землі саму фешенебельну кондитерську Одеси перетворили в точку громадського харчування №68, яка проіснувала в цих стінах неповних два роки.
Пізніше (в лютому 1920-ого) її змінив Клуб військових моряків імені лейтенанта Шмідта, який квартирував тут до румунської окупації Другої світової, а в післявоєнний радянський період на місці «Фанконі» (будівля фактично була єдиною (якщо не брати до уваги незначні пошкодження) повністю уцілілою після одного з авіанальотів) розміщувався господарський магазин «Хімтовари» та каси Аерофлоту, верхні яруси використовувалися під адміністративні потреби.
Після здобуття Україною незалежності «Fanconi 1872» повернувся до Одеси в якості фешенебельного кафе з легкої руки підприємницької ініціативи, а на верхніх розташувалися відділення державної податкової інспекції Приморського району і центр Державної фіскальної служби.
Архітектура
Мавританська готика, застигла в прямокутнику з невеликою прибудовою в дворовій частині на розі Ланжеронівської та Катерининської виділяється серед своїх скромніших сусідів не тільки більш високим чотирьохповерховим обсягом, але і вишуканістю архітектурного рішення зовнішніх фасадів.
Основну лінію стилістичного напряму зовнішніх фасадів вимальовують кілеподібні архівольти стієних та одинарних прямокутних віконних прорізів з трилисниками в бубні трьох верхніх ярусів, суцільний руст площині стін, вузькі стрілчасті кутові ніші стилізовані під амбразури, напівкруглий балкон скошеного зовнішнього кута з єдиною колоною коринфського ордеру на масивній консолі, зубчасте завершення фронтонів ризалітів, кутовий машикулі з чарами на чолі, помилкові фронтони бічних входів, масивні балкони з огорожею орнаментованою чотирилисником, широкий фриз з модильйонами та парапет в литому декорі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь). У місті по спуску Маринеско – вул. Софіївська – пров. Маяковського – Військовий спуск – вул. Сабанеев міст – вул. Катерининська – вул. Ланжеронівська до кафе «Fanconi».
Громадським транспортом до Одеси, потім міським (маршрутні таксі) до зупинки «Вулиця Катеринівська», поруч з якою знаходиться колишній прибутковий будинок Григор’євої.