Історія
Будинок Маріні на Приморському в Одесі
Історія скромного представника класичної архітектури почала писатися на сторінках одеських літописів разом із зародженням зеленої морської брами, коли в 1824-му за проектом блискучого італійського зодчого Джованні Фрапполі (- 1827) тодішнім власником, таємним радником Павлом Яковичем Маріні (1798 – 1849), був закладений особняк, будівництво якого закінчилося за два роки.
Після смерті Павла Яковича в будинку по Приморському №3 хазяйнувала його дружина Вікторія Францівна (в дівоцтві Фраполлі) ( – 1876), яка будучи багатою спадкоємицею свого батька активно займалася благодійністю, чому зобов’язане своїм існуванням в тому числі Маріїнське відділення міської лікарні влаштоване в 1872-ому.
Причому за часів господарювання сім’ї Марини цей скромний по теперішній мірками особняк був одним із центрів міського світського життя вищого світу, завдяки чому ці стіни закарбували в своїй пам’яті за піввікову історію практично всіх значущих суспільних фігур Одеси, що побували тут на прийомах, балах або просто з приватними візитами.
У 1870-х власниками особняка стає інша відома в місті сім’я – Милорадовичів, Петро Михайлович з яких, як представник Генерального штабу при Бессарабському генерал-губернаторстві, згідно свого статусу і уявлень XIX століття просто зобов’язаний був мати відповідне житло, хоча господарювати тут йому довелося недовго.
Будинок Маріні-Ашкеназі
На прикінці 1870-х будинок Марини перейшов до представників банкірського дому Ашкеназі – Євген Мозесович (- 1890), не дивлячись на свої величезні статки і завидне положення в одеському суспільстві зовсім не тяжів до розкоші, тому особняк залишився практично в первісному вигляді.
Перший раз рука реставратора торкнулася будинку по Приморському 3 лише в кінці XIX століття з подачі Зігфріда Євгеновича Ашкеназі, який замовив проект німецькому архітекторові Вільгельму Мартовичу Кабіольскому. Причому використані елементи необароко і неоампір так гармонійно вписалися в первісний вигляд творіння Фраполлі, що багато хто прийняв їх за автентичні.
І хоча сім’я намагалася зберігати свою одеську фамільну резиденцію в первісному вигляді, деякі нововведення не були чужі – так в 1908-ому вдова Євгенія Мозесовича, Луїза Гесселевна Ашкіназі (в дівоцтві Розенберг) подала прохання на дозвіл потинькувари фасади і спорудити скляний навіс свого будинку по тодішньому Миколаївському 3, що було отримано і в тому ж році втілено в життя.
Після радянської окупації Одеси в 1920-х та ліквідації інституту приватної власності особняк Маріні – Ашкеназі перейшов у комунальну власність і був відданий під комунальні квартири, що завдало йому чималої шкоди через брак турботливої господарської руки.
І хоча споруда щасливо пережила роки румунської окупації Другої світової, післявоєнний радянський період привів її в досить жалюгідний стан. Лише через десятиліття після здобуття Україною незалежності ситуація змінилася на краще, коли про збереження пам’ятки архітектури стурбувалася міська влада.
Архітектура
Будинок Ашкеназі
Камінь-черепашник, як основний матеріал забудови Одеси, знайшов своє застосування і в колишньому палаці Маріні, який після фінального потинкування став одним з яскравих представників класики Приморського бульвару. Його прямокутний периметр на підвалах має напівкруглий ризаліт в дворовій частині, що кілька виділяє його з числа інших.
Семивіконна по фасаду прямокутна площина на першому ярусі горизонтально розчленована французьким рустом в доповненні до прямокутних табличок з рослинними гірляндами та факелами, а верхній – вертикально розбивають канельовані пілястри коринфського ордеру, які відтіняють таблички з метомпами та рослинним орнаментом, стилізована балюстрада підвіконного простору. Головний акцент зовнішнього фасаду – ковані балкони і маркіз на кронштейнах.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, бул. Приморський, 3.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Е95 (М05) (Київ – Одеса), Е87 (М15) (Одеса – Ізмаїл), Е58 (М16, М14) (Маріуполь – Мелітополь – Херсон – Миколаїв – Одеса – Первомайськ), М22 (Одеса – Іллічівськ). У місті узвіз Маринеско – вул. Софійська – вул. Преображенська – вул. Буніна – вул. Пушкіна до пішохідного Приморського, в центрі північної частини якого розташований будинок Марини.
Громадським транспортом до Одеси, а міським – в старий центр до Катерининської площі та Приморського, де в двох будинках від Воронцовського палацу розташований особняк Ашкеназі.