Рожеві мрії під красивими гаслами для всеядного люмпена про свободу, рівність і братерство під кумачевими стягами після грабежу в державних масштабах розсіялися як дим, обернувшись червоним терором проти будь-якого прояву минулого, інакомислення та віри, зануривши величезну країну в сірість радянської реальності. Мільйонні жертви в незалежності від статі, віку і регалій. Врятуватися судилося лише тим, хто відрікся від свого минулого з покірно схиленою головою перед новими господарями.
Спадкове дворянство, ранг надвірного радника, посада міського голови Миколаїва протягом дванадцяти років – вже одного цього для більшовиків було достатньою підставою для арешту Миколи Павловича Леонтовича, хоча формальним приводом для арешту в 1919-ому став зрив постачання продовольства для червоної армії на користь білогвардійців.
Однак на превеликий подив незабаром миколаївського міського начальника і за сумісництвом директора місцевого зоопарку відпустили згідно з наказом революційного комітету за №526 від 11 серпня того ж року на ім’я начальника в’язниці – так звучить офіційна версія.
Згідно ж місцевої легенди причина звільнення директора зоопарку була зовсім інша – після його арешту з головного розважального закладу трудового народу втік крокодил. Поява на міських вулицях вільно розгулючого чудовиська викликало переполох, але товариші з партії не наважувалися взяти на себе відповідальність за знищення цінного заморського звіра без остраху поплатиться головою за своє рішення перед вищим керівництвом.
Прозвучало звернення до Леонтовича, який погодився повернути крокодила в цілості й схоронності на його законне місце в зоопарку з умовою, що його випустять з в’язниці. Місцевої партійної еліти нічого не лишалося як погодиться на всі вимоги арештанта.
Микола Павлович був відпущений і доставлений на місце знаходження зеленого звіра, після чого весь зацікавленний Миколаїв у вікна своїх будинків міг споглядати як по вулиці гордо простують директор місцевого зоопарку, а за ним на коротких лапках дріботить крокодил. Так Леонтович був врятований і фактично комуністи його не чіпали цілих вісімнадцять років, хоч і понизили на посаді, а потім і зовсім звільнили з роботи. Репресивна радянська машина наздогнала його лише 28 липня 1937-ого.