Загадки великих майя, застиглі в пишноті східчастих пірамід, власному календарі і світовій популярності гри в м’яч, довгі роки змушували найвідоміших учених всього світу битися над дешифруванням останніх трьох з половиною книг майя, які залишилися після європейської колонізації Південної Америки (всі їхні великі та маленькі бібліотеки були спалені за намовою іспанських священиків).
Але долі-витівниці завгодно було відвести роль воскресителя цієї культури тому, хто народився під Харковом, пережив український Голодомор, будував військово-оборонні споруди на Чернігівщині, потрапив до німецького оточення, вийшов живим з окупації, щоб в 1945-ому стати студентом II курсу істфаку МГУ та засновником вітчизняної майяністики.
А почався роман Юрія Кнорозова з древньою культурою Юкатану після статті німецького дослідника Пауля Шелльхаса “Дешифрування писемності майя – невирішена проблема”. Шамани Узбекистану та Туркменістану (студентом він проводив дослідження їх практик під егідою Інституту етнографії та антропології Академії наук СРСР) після цього виклику відійшли на другий план, хоча його перший науковий керівник, С.П. Толстов, і не поділяв наснаги свого підопічного студента.
Девізу життя “Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим” та лише двох книг на руках, “Повідомлення про справи в Юкатані” Дієго де Ланди і “Кодекси майя” гватемальської публікації братів Вільякорта, виявилося для Юрія Кнорозова достатньо, щоб розгадати писемність стародавнього народу та отримати докторський ступінь після трьох з половіноймінутної доповіді при захисті кандидатської 29 березня 1955 року у віці неповних двадцяти трьох років.
Залишаючись за радянських часів невиїзним, лише наприкінці життя батько другого народження майя, який фактично зробив відкриття не покидаючи свого кабінету, зміг на власні очі споглядати велич тих, про кого він так багато читав і писав – спадщина народу, який подарував йому всесвітнє визнання, коли в 1990-ому побував в Гватемалі на запрошення її президента Вінісіо Сересо Аревало та через вісім років (за рік до смерті) – в Мексиці.
Прорив Юрія Кнорозова у дослідженні культури народу майя, що налічує три з половиною тисячоліття і практично втрачена під мечем конкістадорів, зробив розгадку його таємниць на кілька кроків ближче і склав основне розуміння величі цього народу, який залишив після себе тисячу міст і три тисячі менших поселень, величні піраміди, сотні кілометрів мощених доріг, двадцяткову систему числення, календар, підводні та підземні храми. Хоча всього цього могло б і не бути, якби в дитинстві, граючи в футбол, майбутній лінгвіст не отримав би сильний удар м’ячем по голові, що все життя вважав каталізатором своєї геніальності.