Любов ціною в два мільйони
Його вибір супутниці життя не схвалив батько і засудив вищий світ – на двадцять років молодша, збіднілого згасаючого роду, та ще й німкеня за походженням (з Гербуртів) і це при знатності, багатстві і посади коронного гетьмана Жолкевського. Однак Станіслава, як цілісну і вольову натуру, мало цікавили придворні плітки і соціальні умовності кінця XVII століття – він все одно одружився з коханою Регіною після смерті свого батька.
Час показав, що молода дружина – гідна пара іменитому господареві маєтку під Львовом – побожна, господарча, любляча. За відсутності Станіслава вона взяла на себе не тільки турботу про двір і храми нової фамільної резиденції, а й опікувалася соціально-культурним розвитком Жовкви, так що місто багато в чому зростало та квітло завдяки її старанням. Вже не молодий чоловік в своїх далеких військових походах виливав душу своєї обраниці в довгих любовних листах, які Регіна дбайливо зберігала і перечитувала в світлі тремтячою свічки довгими самотніми вечорами. Її світлом у віконце були лише троє дітей, особливо меншенький – опора і надія Ян.
Три десятиліття прожили подружжя душа в душу в коротких спільних годинах затишшя і тривалих періодах розставань – Регіна в господарських клопотах, Станіслав в ратних походах, поки лиха година не постукала в їхній дім. І відчувало серце жінки, що не на добро відправився вже в сивих літах в Молдавію на чергову війну проти турків її коханий, та справжнього воїна було не зупинити, коли сам король кличе під свої прапори.
Під Цецерою польське військо зазнало нищівної поразки, а його коронний гетьман, як справжній чоловік честі, прийняв останній бій в платті простого солдата і загинув на полі бою як справжній воїн. У тому ж бою був захоплений в османський полон його єдиний син і спадкоємець Ян. Це був подвійний удар.
Як кажуть легенди ненависть турецького султана до Станіслава Жолкевського була настільки велика, що він наказав відшукати його тіло серед купи людських останків тієї страшної битви, а з виявленням – відрубати голову і виставити її на головній стамбульській площі проти свого палацу. Тіло, як кажуть, додому принесли віддані соратники гетьмана, а за голову султан зажадав астрономічну суму в два мільйони золотом.
Навіть при всьому багатстві роду таку величезну суму Регіна зібрати не могла, та ще й син в османському полоні… Остання надія невтішної вдови була на милість польського короля – і Сигізмунд III не підвів, дозволивши Жовкві карбувати золоту й срібну монету. За допомогою цих грошей голова Станіслава повернулася в рідну домівку, як і його син і спадкоємець.
Як священну реліквію скорботна Регіна Жолкевська поховала голову улюбленого в золотій урні в крипті костелу святого Лаврентія і під час заупокійної служби по мужньому воїну щоп’ятниці тут запалювали чотири свічки (по дві білих і червоних) – символ його мученицької смерті. Незабаром від отриманих ран Ян помер, а за рік у світ тіней за ним пішла і мати. На тому пряма гілка будівельника Жовкви і перервалася.