Костел святого Лаврентія Жовкви

Історія

Апсіда костелу святого Лаврентія Апсіда костелу святого Лаврентія у Жовкві

Ратні подвиги, що складали в середньовіччя основу слави і добробуту аристократичних родин Європи, були для сімейства Жолкевських не в новинку. Для його представників – бравих вояків – вони обернулися і високим соціальним становищем, і царськими милостями, і великими земельними наділами. Саме так у руках російського воєводи Станіслава Жолкевського ( – 1588) опинилося невелике село Винники (1556 рік).

Його син і спадкоємець, також Станіслав (1547 – 1620) продовжив славну сімейну традицію, борючись пліч-о-пліч з батьком у всіх битвах під прапором польського короля Стефана Батаорія (1533 – 1586), а потім беручи участь і в компаніях Сигізмунда III (1566 – 1632). На схилі років Станіслав-син, що успадкував Жовкву, вирішив увічнити пам’ять про свої минулі перемоги, воздавши хвалу Господу за позбавлення від небезпек на полі брані, у величному храмі святих Лаврентія та Станіслава під станами фамільного замку.

Втілення грандіозного задуму в життя було вирішено доручити видатному архітектору свого часу зі Львова – Павлу Щенсливому ( – 1610). Розробка проекту зайняла два роки і, нарешті, в 1606-ому було розпочато будівництво, але автор не побачив всієї краси свого творіння – передчасна смерть не дала закінчити останній земний шедевр. Його справу продовжив так само італієць за походженням – Амброзій Прихильний ( – 1641).

Овяченний в 1618 році храм через два роки прийняв у свої обійми на вічний спокій тіла своїх власників, останніх представників чоловічої статі роду Жолкевських – батька Станіслава і сина Яна, які героїчно полеглих у Цицорській битві восени 1620 року. Так трагічно було покладено початок долі храму, як родової усипальниці останніх представників родини Жолкевських (у тому числі подружжя гетьмана – Регіни і дочки – Софії), а потім Даниловичів і Собеських, сім’ї яких успадковували укріплену резиденцію під Львовом.

Південний фасад костелу св. Лаврентія у Жовкві Південний фасад жолкевського фасаду костелу св. Лаврентія

Апогею свого розквіту костел святих Лаврентія і Станіслава Жовкви досягає при польському королі Яні III Собеському (1629 – 1696), який перетворив його на пантеон військової слави перед очима Господа – храм в 1687 році був прикрашений величезними батальними полотнами найбільш значущих перемог його і його попередників (нині експонуються в замку Олесько) пензля Шимона Богушевича, Андреаса Стеха, Фердинанда ван Кесселя і Марцина Альтомонте, останній з яких так само був автором і виконавцем внутрішнього декору будівлі, а надгробки замінені творами видатного німецького скульптора Андреаса Шлютера.

Ставши своєрідним духовним символом міста, оплот католицької віри знаходився під невсипущою опікою як церкви, так і міської влади. Тому в міру необхідності проводяться капітальні ремонти для підтримки його в належному стані (1741, 1862 – 1867), які, у іншим, були спрямовані на дбайливе збереження перлини архітектури.

Так тривало аж до початку Другої світової (1939 рік), коли для порятунку історичних цінностей костелу св. Лаврентія їх вивозять з міста, а після закінчення бойових дій і входження Жовкви до складу Української РСР храм було закрито (в рамках атеїстичної політики керуючої партії) і пристосовано спочатку під фондосховище музею, потім – склад.

Животіння перлини храмової архітектури на задвірках історії тривало довгих чотири десятиліття, поки в 1989 -му його не повернули вірянам римо-католицької діаспори, які в лічені роки повернули оплоту віри його колишню красу.

Архітектура

Жолкевський костел святого Лаврентія Костел святого Лаврентія у Жовкві

При проектуванні жовківського комплексу костелу святого Лаврентія, який включає в себе ще й оборонну вежу-дзвіницю, крім духовної місії на нього покладалася також фортифікаційне завдання з оборони західної ділянки фортечної стіни, що зумовило товщину його кам’яних стін.

Сама будівля храму в ренесансному стилі хрестоподібна (латинський хрест) однобанна з п’ятикутною апсидою орієнтована захід-схід при невеликому відхиленням у південному напрямку. При цьому планування відрізняє витягнутий контур хору і квадратні завершення трансепта, при з’єднанні якого з пресбітерієм з півдня розташовується сакрістія, а з півночі — скарбниця. Основний же обсяг будівлі розчленований на частини пілястрами тосканського ордера з білокам’яними різьбленими порталами у входів.

Внутрішній інтер’єр оплоту віри пишно оформлений ліпниною на склепіннях: скульптура – на вітрилах арок, об’ємними розетками на напівсферичним куполі; а також крученим візерунком із зображеннями святих кафедральної частини.

Про первісний задум на славу ратних подвигів явно свідчать такі елементи зовнішнього оздоблення як скульптурне зображення небесного покровителя воїнства – Архангела Михаїла на західному фасаді і оперізуючий фриз антаблемента з рельєфними зображеннями кінних лицарів і символів військової доблесті.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Жовква, пл. Вічева, 18.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М 09 (E372) (Львів – Жовква – Рава-Руська), а потім – Т1425 (Івано -Франкове – Жовква – Кам’янка-Бузька), що проходить по місту через головну міську Вічову площу вздовж костелу святого Лаврентія.

Громадським транспортом до вокзалу Жовкви, а потім – по паралельній вулиці вийти до Вічевої площі, в північно-західній частині у Краківської брами якої знаходиться римо-католицький храм.

Виктория Шовчко