Виключно український персонаж, якому немає аналогів у світовій міфології. У нього багато імен (дід, нічник, гай), а дослідники навіть вбачаю його зв’язок з чугами (сторожові козацькі вежі). Він як дух вітру грає на сопілці і танцює, не дивлячись на свій поважний вік так, що у його простих смертних партнерів не витримує взуття. Він захищає і оберігає, вчить і підбадьорює – дух лісу і гір Чугайстер.
Він такий старий, що не вимовляє багато звуків. Його сива борода і густа шевелюра, з під якої іноді проступають роги, падають на могутні плечі, а високий зріст дозволяє дістати зі сволока спеціально для нього приготований банош (кукурудзяна каша). Його нелюдська сила – така ж легенда як він сам, але вона є необхідністю для того, хто вибрав своїм покликанням захист лісорубів, пастухів і мисливців від спокуси мавок. На знак подяки за це люди, пам’ятаючи про беззубість старого, залишають для нього в лісах і горах бануш або кулешу, а якщо після повернення не знаходять їжі – радіють, бо це значить, що винищувач спокусниць приходив і зробив свою справу.
Завжди ввічливий до подорожнього, матеріальне втілення душі Карпатських гір і лісів і на сопілці йому зіграє, і на танець запросить, та ще доброго танцюриста нагородить на доріжку. Іноді особливо холодними вечорами Чугайстер приходить до багаття пастухів і мисливців, що ночують вкрившись зоряним покривалом неба, а за добру розмову і пучку тютюну виведе до дому короткою дорогою. Та тільки не все люди відповідають йому взаємністю – інший і пригрозить своїм тесаком, щоб дізнатися про майбутнє.
А ще лісової дух любить порядок в людських оселях і пильно стежить за наявністю в засіках господарів достатнього запасу води, та так завзято, що якщо цілющої вологи замало, то він забирає з недолугою сім’ї маленьких дітей в науку. Кажуть, що до поганих батьків діти так і не повертаються, а перетворюються на таких же вершителів потойбічної сили. Іноді старий пустує, забираючись в димарі й співаючи пісні, щоб трошки приструнити цих смертних.
У вільний же час Чугайстер трудиться пастухом лісового звіра в чоловічі дні тижня (понеділок, вівторок, четвер), а тому йому підвладний будь-який з них – хоч ведмідь, хоч птах, тому якщо сильно попрохати, він відведе від стада будь-яку напасть, а людину захистить від нападу розлюченого звіра. Сам гір дух безсмертний, хоча деякі гуцули вірять, що він в минулому людина, якого закляв сусід.
Чугайстер для жителів західних українських гір – перший помічник і захисник, якому багато поколінь гуцул віддають данину шани, а історики пишуть дослідницькі праці з докладним описом людських свідчень починаючи з “Гуцульщини” В. Шухевича (1899) і “Матеріалів до гуцульської деманологіі “А. Онищука (1909).