Вільні каторжане

Увесь час свого існування московських імперій під різними назвами здоровий глузд та економічні показники мало враховувалися, коли на кону стояло нагальне питання чогось “великого” на думку їхніх вождів. Яскравим прикладом цього твердження слугує факт, що кривавий Сталін віддав перевагу грандіозному проекту будівництва гідроелектростанції Олександрова, який втім був на третину більш затратніший, на третину менше виробляв електрики та хоронив під Дніпром значно більше заселених територій, перед більш привабливим його вчителя, Генріха Графтіо.

Треба віддати належне начальнику будівництва, Олександру Вінтеру, який на першому етапі робіт приділяв багато уваги створенню більш-менш нормальних умов для робітників, які мали втілити в життя ДніпроГЕС: громадська їдальня з пропускною можливістю вісім тисяч чоловік на день, шість робітничих селищ з 658 будинками, бараками, амбулаторіями, дитячими садочками, іншими необхідними об’єктами інфраструктури, включно навіть театр.

І хоча особливою гордістю червоних рад було не залучення до будівництва в’язнів, кинути місце роботи за власним бажанням працівники не могли, а тікати було від чого – кількість працюючих на будівництві на ту ж житлово-побутову інфраструктуру зросла за п’ять років (з 1927-ого) майже в п’ять разів (і це без урахування членів їхніх сімей), бетон місили просто ногами цілий рік не зважаючи на погодні умови, не вистачало їжі. Американські консультанти навіть укладали парі на термін витримки цих “вільних” каторжан. Скільки всього робітників загинуло на будівництві ДніпроГЕС – інформація досі не оприлюднена, бо зберігається в темних льохах архівів нащадків красного терору під триколором.

На оплату закордонних технологій, машин (в тому числі турбіни “Ньюпорт Хьюз”) і фахівців пішли валютні гроші від продажу радянським союзом творів мистецтва з Ермітажу і зерна, в тому числі з насіннєвого фонду, що стало однією з непрямих причин штучного Голодомору 1932 – 1933 років, який забрав у своїх кістлявих обіймах мільйони життів українців. Загальна ж вартість втілення проекту в життя склала астрономічну цифру двісті мільярдів доларів в перерахунку на нинішні гроші, крім того було затоплено п’ятдесят шість населений пунктів (чотирнадцять з них повністю) на шістнадцяти тисячах гектарів по обидва берега Дніпра.

24-11-2019 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.