Історія
Те що спрадавна служило природним захистом в кінці періоду інтенсивних східноєвропейських воєн за територію перетворилося на серйозну перешкоду на шляху сполучення окремих регіонів країни – вже наприкінці XVIII століття уряд Російської імперії розглядало варіанти усунення порогів для безперешкодного плавання по Дніпру. Однак, далі гіпотетичних розглядів рішення проблеми не пішло.
Не склалося з затопленням річкових перешкод у районі Олександрівська і в 1905-му, коли імператору Миколі II (1868 – 1918) на розгляд був представлений перший проект Генріха Графтио (1869 – 1949) зі спорудження гідроелектростанцій на Дніпрі (прийняттю проекту інженерних обгрунтувань чимало перешкоджав єпископ російської православної церкви Семеон (1846 – 1913), який називав його у своїй доповіді боговідступним).
Громадянська війна 1917 – 1922 років, що закінчилася встановленням на українській землі радянської влади атеїзму, зміла геть всі перепони на шляху науково-технічного прогресу, а схвалення VIII з’їздом Рад (грудень 1920-го) плану електрифікації країни підштовхнуло втілення амбітного проекту в життя.
Так вже в наступному році були розпочаті вишукувальні роботи, підсумком яких стала розробка учнем Графтио Іваном Гавриловичем Александровим (1875 – 1936) грандіозного проекту греблі. Роботи ж по зведенню ДніпроГЕС очолив Олександр Васильович Вінтер (1878 – 1958) за підтримки американської консультаційної групи Купера.
Роботи Дніпробуду тривали аж до 1932 року. За цей час були зведені Олександрівська гребля і гідроелектрична станція, проведені роботи по установці потужного обладнання і створення розгалуженої мережі ЛЕП. Що характерно – практично все обладнання дива наукової думки було виготовлено за межами Союзу (Німеччина, США, Чехія).
Перший агрегат ДніпроГЕСу, яка стала найбільшою електростанцією СРСР і виробляла найдешевшу електроенергію в світі, був введений в дію в День народження свого творця – 10 жовтня 1932 року, а ще у вересні до високої урядової нагороди Трудового Червоного Прапора були представлені шість іноземних консультантів. Так на місці порогів розкинулося обширне водосховище, яке зажадало затоплення шістнадцяти тисяч гектар землі і забезпечило вільне судноплавство по річці.
Ось тільки існувати чуду прогресу довелося недовго – під час відступу радянських військ 18 серпня 1941-го гребля була підірвана представниками НКВС. Цей передчасний і неузгоджений з військовим керівництвом крок коштував за непідтвердженими даними життя сотні тисяч цивільних і військових радянським громадянам при втратах противника в півтори тисячі чоловік.
Не дивлячись на колосальний збиток, війська вермахту в найкоротші терміни (сорок шість діб) відновили греблю, а влітку 1942 року забилося електричне серце Кривбасу та Донбасу.
Новий удар ДніпроГЕС було завдано вже самими німецькими військами, які в 1944 році відступаючи у свою чергу підірвали її. Шкода була не настільки значна як попередня, але проект відновлення дива інженерної думки Віктору Олександровичу Весніну (1882 – 1950) довелося розробляти практично з нуля. Новою датою народження електростанції стало 3 березня 1947-го.
На цьому праця з удосконалення роботи основного джерела електроенергії Придніпров’я, Донбасу та Кривого Рогу не були завершені: в 1950-му була встановлена остання дев’ята турбіна, а в 1960-70-х проводяться активні роботи з автоматизації та механізації підприємства під керівництвом його безпосереднього глави – Анатолія Яковлева.
Інтенсивна експлуатація міської транспортної магістрал, що з’єднує дві частини Запоріжжя, і постачальника електрики регіону призвела до значного зносу основних конструкцій і механізмів, що викликало гостру необхідність у капітальних роботах по відновленню втраченої потужності і надійності конструкцій, які були проведені в 1997 (часткова заміна турбін) і 2008 (реконструкція машинних залів) роках.
ДніпроГЕС значно пошкоджена (знищений машинний зал) та закрита для проїзду внаслідок обстрілу московськими окупантами в 2023 – 2024 роках під час російсько-української війни, яка розпочалася в 2014-ому.
Архітектура
Нині ДніпроГЕС являє собою безпосередньо саму будівлю підприємства (236м х 70м) розташоване на правому березі Дніпра з машинним залом на дев’ять турбін, дві ділянки криволінійної бетонної греблі (водосплавная довженою 760м з 26 водозливами і глуха в 251м) і щитову стіну, що простирається на 216м. Максимальна висота електростанції, що живить Донбас і Криворіжжя, становить 60м.
Вона є найстарішою частиною п’ятиступінчастого нижнього каскаду гідроелектростанцій Дніпра і утворює Дніпровське водосховище площею 410м² на місці раніше існуючих порогів. Крім того, до її складу включено два судноплавних шлюзи, які забезпечують вільне переміщення великих суден класу ріка-море по Дніпру.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 1.
Посилання
- Історичні факти. Місто за порогами Дніпра
- Історичні факти. Крамола і амбіції
- Історичні факти. Вільні каторжане
Як дістатися
По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті прямувати головною (Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе), яка проходить через ДніпроГЕС.
У Запоріжжі – громадським транспортом, що прямує уздовж пр. Леніна до центральної площі Запоріжжя або зупинки «ДніпроГЕС», а потім греблею.