Щаслива зірка освітлювала її шлях від самого народження — надзаможніша сім’я Любомирських, австрійський імператорський вищій світ в статусі почесної статс-дами, одруження 7 листопада 1782 року з представником не менш древнього роду Ржевуських, величезні маєтності по всій Західній Україні (Поділля, Волинь, Галичина). Констанції Малгожаті не було за що скаржитися на долю — і краса, і розум, і освіта, і гроші, і закоханий чоловік на вісімнадцять років старший за неї, улюблений син Вацлав…
Париж, Відень, Саврань і знов Париж… Всі новики Європи перекочовували до її подільського маєтку, який вона перетворила на український Версаль. Такий спосіб життя цілком задовольняв її потребам, якщо не рахувати грошовий бік питання. Допоки був живий її чоловік Северин Ржевуський, сімейні справи йшли непогано, але за одинадцять років без нього Констанція встигла накопичити величезний борг в 2 398 000 карбованців.
Схаменувшись, графиня в 1821-ому звернулася з офіційним запитом до російського царя Олександра І про допомогу в наведені ладу в її справах та задоволення вимог кредиторів. 18 липня того ж року Сенатом була створена “Комісія, височайше заснована по справах та боргах графині Ржевуської”, яка складалася з голови, кількох членів та канцелярії. Тільки за клопотанням київського генерал-губернатора Бібікова пізніше були призначені коронні чиновники.
Результат діяльності цієї комісії вражає — за час дії при житті графині вона нарахувала утримання собі та канцелярії з доходів ржевуських маєтків аж на мільйон карбованців. Крім того деякі її члени повикуповували землі графині за значно заниженими цінами. Звичайно ж грошей на погашення боргів після цього не вистачало — багато кредиторів так і померли, не дочекавшись своїх грошей, інші — пішли по світу з сумою. Сама ж Констанція Малгожата померла в Кам’янець-Подільському в 1840-ому у віці сімдесяти дев’яти років в злиднях, майже від голоду.
Але з її смертю справа про борги Ржевуйської не припинилася — станом на 1851 рік майно було оцінене в 2 302 000 карбованців плюс стільки ж нараховано доходів від діяльності маєтків. З цієї суми задоволено вимог кредиторів лише 95 000 карбованців. Причому борг за графинею зріс вже вдвічі. Звичайно ж корумпована на всіх рівнях російська влада нікого не покарала — були прислані нові люди, які ще шість років “плодотворно працювали”, щоб в 1857 році в Київському губернському Правлінні нарешті відбувся аукціон, на якому були виставлені залишки заставного майна.
Так Старокостянтинів із “замком”:/uk/2927/starokostyantinivskii-zamokбуло продано поміщику Тржецяку за 259 260 карбованців, але значної вигоди отримати він не встиг — результат оскаржив в суді поміщик Собещанський. Справа розтяглася на три роки і закінчилася новим торгом, на якому місто придбала Ганна Петрівна Арбамелек. Весь великий спадок Острозьких, Заславських, Ржевуйських розтанув як сон в руках російських чиновників. Причому в Австрійській імперії в той самий час була заснована така ж сама комісія по боргах графині, але вона виконала покладені на неї обов’язки за кілька років.