Жадаюча особистість

Доля цієї надзвичайної особистості оповите домислами та міфами на межі фантастики, бо ще за життя Ян Потоцький став легендою культури Польщі, Франції, Бельгії, Іспанії України… І зараз, дві два століття по загадковій смерті, в його історії буття більше запитань, а ніж відповідей, тому чисельні біографи продовжують наполегливо працювати, щоб хоча б частково розмалювати фарбами фактів ці білі плями. Його регаліям нема кінця — засновник славістики, перший археолог слов’янства, сходознавець, географ, етнограф, історик…

Жага його душі до пізнання всього на світі проявила себе доволі рано, але раз зробивши ковток з чаші пізнання, зупинитися вже не змогла, а коли зрозуміла, що ніколи не насититься та не побачить її дна — розчарована добровільно покинула цей світ. І не змогли стати йому на заваді ані соціальні умовності, ані сімейні цінності, ані власні обмежені фізичні можливості. Народжений під щасливою зіркою герба Пилява у винницькій глибинці (село Пиків) він вже в сімнадцять мав за плечима освіту Женеви, Лозанни, Відня та знанням декількох мов (основна мова спілкування — французька, знання польської доволі слабке).

Втомившись від військової служби короні в двадцять три Ян Потоцький, як і належало всім юнакам його кругу, одружився,хоча це не втримало його в родинних пенатах — вже 8 квітня 1784 року він через Дніпровський лиман із залишками “Запорізької Січи”:/uk/1395/zaporizka-sich відправляється в першу мандрівку на схід: Стамбул, Каїр і …Париж, щоб привести до ладу свої враження – це був лише початок. За своє бурхливе життя він дістався найвіддаленіших куточків Євразії та Північної Африки, плодом чого стає низка історично-географічних праць починаючи з “Подорожі до Туреччини і Єгипту, здійснена у 1784 році” (1788 рік) та закінчуючи “Основами хронології для періодів, що передували олімпіядам” (1810), які він видавав за власний кошт у власні варшавській типографії максимальним тиражем в сто примірників. А ще були наукові праці різноманітної тематики, включно “Опис нової машини для карбування монет” (1811)

Окрема велика частина його дослідницьких інтересів була пов’язана із історією української землі, де він народився та проводив багато часу в своїх маєтностях Тульчина, Кам’янця, Димидівців та Уладівки Вінницького повіту — фундаментальний п’ятитомний труд “Нарис загальної історії і дослідження Сарматії” (1789 – ) із скрупульозним аналізом рядків літописів, “Історія урядів Волині, Поділля та Херсона” (1804), сорока двотомна робота з перекладу на французьку всіх документально-літературних згадувань слов’ян, починаючи з походу Дарія на Скіфію і закінчуючи Х століттям, та нариси давньої історії Херсонської, Волинської й Подільської губерній.

Творчість Потоцького і “Рукопис, знайдений в Сарагосі” (Manuscrittrouvé à Saragosse), як найяскравіший його витвір, недарма називають апогеєм доби Просвітництва, бо саме його полеміка на тему утопічності і неможливості вселенського добра та неабсолютності раціонального в контексті релігії та людського соціуму поставили жирну крапку у тисячолітніх пошуках ідеалу рівності, братерства та прогресу.

Постійний пошук нових вражень та знань весь час кликав Яна кудись за обрій, мабуть тому обидва його шлюби закінчилися розлученням – періодичної тривалої самотності не витримали ані кохана Юлія Любомирська, ані зведена кузина Констанція Потоцька молодша за чоловіка на двадцять років. Тридцятирічна гонитва за вищім знанням, яке так і лишилося недосяжним, випалила його до попілу, і в сорок шість він вкоротив собі віку, залишивши за легендою бурлескний посмертний лист із карикатурою на самого себе. Душа в сум’ятті нарешті знайшла спокій та пам’ять в віках, яку в 2015-ому ЮНЕСКО відзначило офіційним проголошенням роком видатної персоналії.

09-02-2020 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.