Московська влада в 2014-ому тільки-но вкотре анексувала український Крим, російсько-українська гібридна війна знаходилася фактично на своїй початковій стадії, реальні бої на Донбасі лише набирали обертів… Цим переймалася, окрім світових лідерів, можливо ще якась кількість людей, але навряд чи дуже велика. Мабуть саме тому справжнім шоком для американського істеблішменту, а тим більше для російських пропагандистів на кінофестивалі Tribeca Film Festival стало: “Get out of Ukrain”, від Майка Тайсона. Московська журналістка аж відхитнулася від цих слів, наче зірка світового боксу її вдарив. Здавалось би, що йому, всесвітньовідомому “Залізному ”Майку”, до проблем України, яка знаходиться на іншому боці планети? Але ж ні — реакція була спонтанна, жорстка і дуже природна. Як виявилося цей інтерес до України має своє цілком матеріальне підґрунтя.
А почалася ця історія за багато років до того з переїзду до Сполучених Штатів з Тернопільщини сім’ї Гната та Анастасії Іващук (за іншою версією Еващук). Оселилося подружжя в курортному Кетскіллі в ста шістдесяти кілометрах від Нью-Йорку, і пізніше змінило ім’я на Евалд. Те саме зробила і їхня донька Камілла.
Невдовзі після закінчення Другої світової війни дівчина через свою сестру, яка була одружена з його братом, познайомилась з тим, хто фактично стане супутником всього її життя. Італієць за походженням Костянтино (Кас) Д’Амато був наставником боксерів-початківців, яких брав просто з вулиці і доводив до професійного рингу, але не далі — конкуренція серед тренерів була дуже жорстокою.
Коли “великі боси” остаточно унеможливили його роботу у “Великому яблуці”, Кас перебрався до Кетскіллу, у великий вікторіанський будинок на чотирнадцять кімнат Камілли, і відкрив на горищі місцевого поліцейського відділку тренажерний зал, де продовжив свою справу навчання хлопців з вулиці боксу. Найздібніші хлопці, навіть оселялися в домі його громадянської дружини (вони так ніколи і не оформили стосунків), вона була не проти.
Одного дня до Каса знайомий вчитель фізкультури зі школи для неповнолітніх злочинців привів тринадцятирічного хлопця, який через бійки часто відсиджувався у карцері. Три пробних раунди, і Д’Амато зупинив бій; як він скаже в вечорі Каміллі: “Я чекав на цього хлопця все життя”. Це був Майк Тайсон.
Доля до цього моменту була не дуже приязна до хлопчини — батько давно покинув сім’ю, мати більше цікавилась своїми чоловіками, а ніж власним сином. До того ж вона не тільки часто піднімала руку на свого малого, а й нарівні билася з чоловіками. Нікому непотрібному хлопцеві лишався один шлях — на вулицю в неблагополучному районі, де бал правили чисельні банди.
Невдовзі Майк отримав власну кімнату на другому поверсі в будинку Камілли, біологічна мати не заперечувала, їй було все одно. Але сувора дисципліна на рингу від Каса, а вдома — від його дружини (і не ясно де правила були жорсткішими) тричі змушували хлопця, не привченого до будь-якого порядку, тікати, але весь час він повертався, бо більше його ніхто ніде не чекав. Міс Едвардс не тільки була педантично охайна, а привчала до цього і своїх названих дітей, кожного з яких вона навчала бути абсолютно самостійним від прибирання кімнати до приготування їжі та прання своїх речей, а деяких вчила читати та писати. Окрім того вони мали загальні обов’язки – Майк мав виносити сміття. Хоча при суворій дисципліні жінка огортала хлопців своєю турботою та любов’ю, одним з проявів яких був голубник для пернатих улюбленців висхідної зірки боксу у власному дворі.
Коли Тайсону виповнилося п’ятнадцять Костянтино офіційно всиновив хлопця, а Камілла стала його, як він називав її, білою матінкою. За п’ять років він став наймолодшим чемпіоном світу з боксу за версією WBC, як і обіцяв прийомний батько, хоча сам Кас рік не дожив до цієї радісної події.
А мама Камілла лишилася з Майком до кінця життя, допомігши пройти крізь всі випробування слави з арештами, тюрмою, негараздами в сім’ї… В найскрутніші моменти життя він повертався додому, де його завжди чекала його кімната, смачні українські пиріжки та тепле матусине слово. Вона весь час була поруч, захищаючи від нападок преси, від болю розчарування та втрат… А потім в дев’яносто шість її не стало, і Майк вдруге осиротів.