Вселенське світило, яке дає життя всьому сущому на землі, та його бліда тінь, від якої залежать припливи та відпливи життєвої енергії людей, рослин, океанів – два символи земного всесвіту, дві сторони одного Янусу діаметрально протилежні боки одного цілого: млинці – символ сонця та вареники – місяця. І хоча коріння останніх губляться десь на сході – чи-то в Китаї («цзяо-цзи»), чи-то в Туреччині («дюш-вара») - кожна європейська нація вважає вареники під різними назвами невід’ємною частиною своєї національної кухні.
В Україні ж їхня офіційна історія починається десь з ХІІІ століття (імовірно їх принесли на лезах своїх мечів татар-монгольські руйнівники), а неофіційна – відноситься до християнських часів трипілля. Сліди переплетеності культур досі зберігаються в дитячій лічилці «Еники Беники їли вареники. Еники Беники бумс», яку філологи вважають перекладом з путунхуає древньої шаманської мантри для відкриття третього ока.
Українські вареники десь так і лишилися на межі християнства та язичництва, бо в народі з ними, як уособленням нового всесвіту в мініатюрі дбайливо створеного жіночими руками, пов’язують духовне та матеріальне багатство. Саме тому символ місяця приносили подружки на другий день весілля молодій (щоб якомога швидше на світ з’явився первісток молодої сім’ї), з ними ж йшли на відвідини до породіллі, під час отелення чи ягніння домашньої худоби, вирішення долі врожаю чи жнив. Народна любов вигадливо вплела їх у християнство – суботнім сімейним ліпленням вареників з дозволом їсти у неділю після відвідування Божої служби в храмі та обов’язковим приготуванням на Святвечір.
Вареники – то любов на все життя. Варені, жарені, запечені в сметані, солоні чи солодкі маленькі місяці з різноманітними готовими начинками (з сиром, м’ясом, картоплею, капустою, грибами, квасолею, печінкою, фруктами, кашами, ягодами та різними комбінаціями оних) вони надихнули талановитого єврейського композитора Саула Черніхівського, що жив в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, на створення однойменної музичної ідилії, виконаної за допомогою контрапункту.
Улюбленій страві, яка вважається символом міста, українські канадці на центральній площі Глендону (Альберти) встановили чотириметровий пам’ятник в 1993-ому, а тринадцять років по тому вшанували її і в Черкасах, на честь чого місцеві господині приготували величезний вареник з печінкою та шкварками вагою в 72кг, яким почастували всіх охочих. В Україні, навіть є спеціальний відмінний знак «Золотий вареник» для кращих куховарів країни (щорічний в дев’яти номінаціях 585 проби з ). А ще смачний місячний символ в 2005-ому був проданий на еВау аж за 1775 доларів бо господиня побачила на ньому святий образ Христа.
Містичний ж ореол та сакральний зміст вареників породили на світ безліч народних прикмет та гадання. Так наприклад перший вареник з ім’ям-запискою при варці, що спливе на поверхню, визначить ім’я майбутнього чоловіка. А ще в якості перста долі використовували домашніх собак чи котів: ставили миску з вареником-передбаченням перед твариною, якщо з’їсть – у нареченого буде таке ім’я, якщо далеко віднесе – свати прийдуть здалека, якщо відкусить і кине – одруження не буде. Крім того кожна начинка мале свій духовний символізм: сир – захист від зла, картопля – на здоров’я, мак – кохання та злагода. А загалом смачнючий вареник – то насолода для української душі та тіла.