Він – поріддя глибоких прадавніх карпатських печер та один з найсильніших чортячої когорти. Зазвичай Щезник (Щезби – саме так, єдиним словом із спонукальним нахилом, як табуйоване ім’я одного з втілень того, кого не кликали) і є гори, тому народженим ними він примушений все життя проводити серед порослих смереками скель та продмухваних всіма вітрами полонин. Тут він всемогутній, а поза межами Карпат – слабкий наче немовля.
В народі кажуть, що у нього багато облич від надкрасивого парубка на ратицях (нечистим взагалі погано вдається відтворювати людські ноги) до страшної волохатої потвори зі свинячим рилом, а ще будь-який неживий предмет в Карпатах теж може вмить перетворитися на хранителя гірських таємниць, якщо торкнутися його без належної пошани.
Щезник зазвичай має мирний характер – сидить собі на гірській скелі, грає на сопілці чи флуярі часом тужливий мотив, іноді – веселу пісню, яка заохочує все живе пуститися в танок. Але стережіться в люті – він може підступним каменем кинутися під ноги і скинути зі скелі, може оманою завести в смерекові хащі і водити колами до смерті, а може спустошити мором ціле гірське селище. Він раптом з’являється, миттєво зникає і не лишає по собі матеріальних слідів, за допомогою своєї чарівної музики зупиняючи чи пришвидшуючи час, зводячи з глузду або відбираючи душу слабких.
У вільний від своїх бісівських справ час карпатський дух, якщо не ховається в глибоких печерах, полюбляє ніжитися в сонячних променях Несамовитого озера. Саме там він, зморений млостю, втрачає свою маскувальну пильність, тому кожен бажаючий може час від часу власнооч побачити ці дивні створіння вдень, і кожен розумний буде намагатися втекти звідти до заходу сонця, бо з темрявою зле коріння бере в них гору, перетворюючи на загрозою для всього живого навкруги.
Кажуть, саме Щезби охороняє опришківські скарби, підкорившись силі і відваги знаменитого Олекси Довбуша, який біля Чорногори влучив у нього із гармати, – нечистий сидить на високій гілці старої смереки і сипить вогонь на дорогу перед тим, хто намагається дістатися захованого золота-срібла українських робінгудів. Хоча існує і інша версія – він сидить на заклятих покривавлених грошах і віддасть тільки обраному, який використає їх на благу справу.
Захиститися від злих чар карпатського чортячого брата можна за допомогою натільного хрестика, гарячої молитви та святої води. Але вони разом чи поодинці не завжди дають стовідсотковий результат, бо якщо він не хоче когось пускати в глибину своїх Карпат, то треба повертати додому та перечекати – все одно не пройдеш-не проїдеш скільки не благай, та ще й собі біди накличеш. Однак в хати під захистом хреста Щезник обходить боком, тому в карпатських поселеннях на дверях вирізали, випалювали чи малювали дьогтем хрест для захисту оселі від хвороб та негараздів, як кажуть на Буковині «нема нам потреби ощизника, брихунко».