Де знайти розгадку, якщо імла віків надійно сховала за своєю фіранкою правду. Ну вже точно не на запорошених пилом поличках старих архівів серед сухих фактів офіційних документів. Коли з’являється таємниця без відповіді, легко вмикається нестримна людська фантазія, яка через містику легенд знайде легко знаходить пояснення будь-чому на світі.
Так і етимологічні витоки походження стародавньої неоднозначної назви чудового українського містечка Чортків на Галицькому Поділлі загубились десь в сивій далечині, але допитливий український народ не міг лишити це питання для себе без відповіді, тим більше цікавості додавала співзвучність з головним прислужником та володарем пітьми на землі. Саме тому і з’явилося на світ чимало різних версій та легенд цієї знаменної події, а чи має хоч одна з них відношення до реальності – хто його зна…
Але так приємно улетіти від буденності до далекого казкового паралельного світу, де існував злий Чорнобог, і сходив на землю він лише в одній розлогій зеленій долині, яка отримала назву Чортової, бо тут весь час траплялися якісь негаразди: то худоба раптом починала хворіти та помирала, то люди зникали чи божеволіли – це нечистий робив все, щоб все живе трималося подалі від його лежбища. Пройдуть століття, перш ніж безстрашні українці позбавлять свою землю від лукавого, який полишить по собі на згадку назву їхнього поселення.
А може саме в Чорткові зійшлися в своєму протиборстві небо і земля на світанку творення всесвіту – кажуть Великий Зодчий крок за кроком копітко втілював свій план в життя, малюючи на мапі світу океани, гори, долини, аж поки не дійшла справа до річки Серет. Річка як річка – не велика, не мала, але чимсь вона стала чортові не до вподоби, бо він вважав себе за господаря цієї землі. І вирішив лукавий знищити досконале творіння – вода біжить, а він греблю швидко гатить з каміння та землі, аж допоки зовсім не зупинив рух потоку. Богові що? Він і думати забув про одне з безлічі своїх дивовижних творінь на безкраїх українських просторах. Але в гру вступили водяні змії, які вподобали цей благодатний земний рай – вони прорили тунелі під штучними чортовими спорудами, а сильні води Серету доробили справу – чортова гребля була зруйнована. Нечистий ж в своїх спробах відновити загорожу впав у річку, яка затягла його на самісіньке дно та вкрила назавжди товстим шаром мулу – з тієї пори в народі долину, а по ній і місто, називають Чортковою.
Хоча прагматики пов’язують назву Чорткова зовсім не з міфічними силами, а реальним володарем цих земель, польським магнатом, графом Єжи Чартковським, який отримав привілей на місто в 1522-ому від Сигізмунда І Старого та став першим будівничим місцевої, тоді ще дерев’яної, фортеці. Ось тільки вони не беруть до уваги, що місцева долина була Чортовою за довго до появи тут польського графа та й першу писемну згадку за століття до нього. Тому ця теорія так і залишає питання: граф подарував місту ім’я чи навпаки поселення – прізвище господарю, а може переплетіння їхніх доль – то лише витівки бешкетниці-Історії.