Історія
Золоті букви літопису головного Буковинського театру почали з’являтися зовсім не на великій сцені в розкішних рокайлових шатах залу величної споруди в самісінькому центрі міста, а на збитих нашвидкоруч дерев’яних підмостках заїжджих пересувних балаганів, які встановлювали їх на вільному місці часом прямо просто неба, голосно закликаючи містян на свої вистави. Так чернівецькі хроніки зберегли відомості про італійський театр тіней (1784) та гастролі трупи Філіпа Бернта (1803).
Стаціонарні театральні підмостки за наполегливих вимог чернівчян з’явилися лише в 1878-ому за проектом Йозефа Грегора. Хоча вони не були межою мрій містян і розглядалися виключно як тимчасова споруда, дерев’яна зала поруч із Турецькою криницею мала вишукані інтер’єри виконані за проектом Карла Йобста, який в тому числі розписав церкву Трьох Святителів митрополитської резиденції, і була розрахована на 547 місц.
Питання спорудження достойного столиці Буковини театру так і лишалося на повістці денній магістрату аж до 30 січня 1900 року, коли його рішенням-таки були винайдені кошти на замовлення проекту відомому австрійському архітектурному бюро «Фельнер та Гельмер», в реєстрі якого значилося вже 48 споруд подібного типу.
З чотирьох головних чернівецьких площ, Аустріаплатц (нині – Центральна), Франц-Йозеф-Платц (Соборна), Рудольфплатц (Філармонії) та Елізабетплатц (Театральна), саме остання, як найбільш наближена до центру була обрана для будівництва. Вже через два роки проект був закінчений, але місто виявилось ще не готовим до таких величезних витрат (приблизна сума шістсот тисяч), тому архітектурне бюро продало його баварскому Фюрту в 1902-ому. Після винайдення коштів столиця Буковини теж отримала свій проект (тому були побудовані дві майже однакових споруди).
30 травня 1904 року Герман Гельмер особисто представив на розгляд місцевої магістратської комісії остаточний проект, а вже за місяць (3 липня) роботи були розпочаті, причому завдяки вмілому керуванню віце-бургомістра Йосифа Грегора «в чорну» будівництво майстер Вендер завершив восени того ж року. Оздоблення та підводи комунікацій тривали ще рік. Акт приймання робіт було підписано 3 жовтня 1905 року директором театру Адольфом Ранценгофером, а в 1907-ом перед його центральним входом з’явився пам’ятник німецькому драматургові Фрідріху Шиллеру (1759 – 1805).
Під румунською окупацією за підсумками Першої світової війни головний буковинський театр вже 2 січня 1922 року був перейменований на національний, а пам’ятник Шиллеру – демонтований.
Але панування Румунії тривало не довго – в 1939-ому Москва і Берлін почали Другу світову війну, в ході Бесарабсько-буковинського походу якої Прикарпаття окупували червоні ради. Саме з їхньої ініціативи наприкінці 1940 року у Чернівців з’явилася власна театральна трупа, а пустий постамент зайняв пам’ятник їхньому вождю. Ось тільки простояв він не довго – вчорашні союзники по коаліції в 1941-ому відбили українські терена у радянської армії, і його знесли.
Чергова радянська окупація в 1944 році, і нова влада швидко прибрала всі нагадування про попередні, через десятиліття перейменувавши його на честь української письменниці Ольги Кобилянської, якій 1 серпня 1980-ого був встановлений пам’ятник в межах святкування закінчення трирічної реставрації шедевра австрійської архітектури.
Після повернення української незалежності чернівецький театр так і продовжуе радувати своїх глядачів новими постановами вже в якості пам’ятки архітектури національного значення під ім’ям музично-драматичного ім. О. Кобилянської із глядацьким залом на 813 (раніше 735) місц.
Архітектура
Велична цегляна тинькована триярусна на високому цоколі споруда, яка займає цілий квартал та виходить центральним фасадом на Театральну площу, представляє собою прямокутник з боковими ризалітами, прямокутною надбудовою в західній частині, величним порталом центрального фасаду та його боковими крилами-прибудовами. Навіть на тлі пишної забудови навколо вона виділяється пишністю барокового оздоблення та вдалим розташуванням перспективи.
Головна перлина споруди, її увінчаний куполом зі шпилем центральний фасад акцентований порталом центрального входу з розірваним архівольтом, що спочиває на парних двоярусних канельованих колонах іонічного ордеру з гірляндами, прикрашають скульптурні композиції муз та повелителів театру з Мельпоменою на чолі.
Фоном та єднальною візуальною складовою всієї великої площини стін зовнішніх фасадів є оперізувальний французький руст, який проходить крізь ризаліти і лопатки, щоб вигідно підкреслити пишний ліпний декор розеток, картушів, табличок з гербом міста, гірлянд та вінків. Окремого слова заслуговують великі дворівневі віконні арки зі шропсами бокових ризалітів та круглими – з бюстами класиків драматургії, профільований лобовий карниз великого виносу на модильйонах, великі трикутні фронтони в фільонках та тригліфи надбудови, глибокі ніші арок пологих архівольтів декоративних фронтонів.
Внутрішній функціональний простір, де а прямокутнику 47м х 28м компактно містяться окрім основного залу із сценою, репетиційний зал на шістдесят квадратів, кулуари, рекреації, роздягальні, евакуаційні виходи та окремі сходові марші на другий та третій яруси. При всій свої раціональності внутрішні інтер’єри – квінтесенція розкоші в стилі рокайл.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Театральна, 1.
Офіційний сайт: https://dramtheater.cv.ua
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці) до об’їзного шляху. Містом: вул. Руська – вул. Головна – вул. Університетська – вул. Степана Бандери, на яку виходить Театральна площа з храмом Мельпомени.
Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім міським – до Театральної площі, де розташований Чернівецький музикально-драматичний.