Історія
Складний шлях до Бога будівлі на схилі маріупольського пагорбу в кількасот метрів від лагідних хвиль теплого Азовського моря почався в ті часи, коли споконвіку українське Приазов’я вже десятиліття знаходилося під радянською окупацією. Тоді, в перші десятиліття ХХ століття, двоповерхова споруда виконувала адміністративні функції.
А потім Москва в черговій гонитві за примарним світовим пануванням розпочала разом із нацистською Німеччиною Другу світову війну, бойові дії якої докотилися до Маріуполя влітку 1941-ого – радянські війська залишили місто, а нова влада розмістила в зручній споруді поруч із стратегічно важливим портом свою комендатуру, яка діяла в цих стінах до 10 вересня 1943 року,коли червоні вибили німців з міста.
Наступні десятиліття радянської окупації аж до повернення української незалежності в 1991-ому будівля по Нахімова №3 була частиною великого керувального органу державного підприємства Маріупольський порт, виконуючи обов’язки його відділу кадрів.
Після великої приватизації (проведена в перші роки незалежності) та відновлення юридичних прав на приватну власність (за червоних рад її взагалі не існувало як законодавчого поняття) порт перейшов в приватні руки. В межах оптимізації пасивів весь баласт зайвої нерухомості був виключений з його складу.
Так манівцями колишня адмінбудівля в 1990-х опинилася в руках місцевої православної громади, яка потрохи через катастрофічний брак коштів почала переобладнання її під украпїнськийц духовно-культурний центр, який відчинив свої двері перед парафіянами в 1998 році в якості церкви посвяченої на честь Київського митрополита Петра Могили та соціальної їдальні при ній.
Чисельні благодійні проекти і, як наслідок, нестача коштів відклали подальше облаштування святині на два десятиліття, поки народжену ще 2017-ому ідею архієпископа Донецького і Маріупольського Сергія (Горобцова) розпису собору українськими орнаментами не почала втілювати в життя львівська художниця Ольга Черьомушкіна на благодійницькі пожертви з різних куточків світу.
Саме так в прифронтовому Маріуполі з’явилося диво петриківсього розпису, освячене 15 вересня 2020 року митрополитом Київським та всієї України Епіфанієм із зареєстрованим статусом в книзі рекордів України, як храм з найбільшим ручним розписом в українському національному стилі.
Але на отриманні офіційного сертифікату православна громада святого Петра Могили не зупинилася – хоча святиня так і знаходилася в незакінченому стані, а всередині велися будівельні роботи, вона ані на день не зупиняла своєї благодійницької духовно-просвітницької діяльності, з кожним роком все більше розширюючи напрямки українського відродження. Так до соціальної столової додалися школи бандуристів імені Василя Сліпака, українського малярства, писанкарства та вишивки, майстерня українського національного одягу, музей козацького побуту та різноманітні курси, які мешкають на верхніх поверхах.
Тому зараз трипрестольний собор (окрім центрального – на честь пресвятої Діви Марії та покровителя міста, святого Михаїла), який здобув завдяки своїм блакитним розписам широку відомість не тільки на рідних теренах, а й за кордоном, продовжує повертати Маріуполю пам’ять про його славне коріння, культуру та традиції, даючи прихисток під своїм крилом всім небайдужим.
Архітектура
Цікава споруда в стилі українського модерну, що розташована на схили пагорба над площею Морвокзалу (нині – Луніна), представляє собою перебудовану з двох на триповерхову асиметричну прямокутну з двома ризалітами цегляну тиньковану споруду з вбудованими тринавовим центральнокупольним храмом, двома верхніми поверхами соціально-духовного призначення під двосхилим дахом та трирівневою дзвіницею над притвором.
Її зовнішні розписані петриківським орнаментом в блакитних тонах (загальна довжина п’ятсот метрів) західний та південний фасади, кожен з яких має архівольтний ризаліт з порталом входу, окрім того прикрашені арковими (третього поверху менші за розміром) та круглими вікнами, завершеннями зі світловими арковими отворами під шатровими дахами центрального куполу та дзвіниці.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, 3.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять по пр. Миру. В центрі на Поштамті повернути на Казанцева, далі – поворот праворуч на Нахімова, на початку якого розташований собор Петра Могили
Громадським транспортом до Маріуполя, а потім міським, що прямує в порт, зупинка – «Площа Луніна».