Історія
Фактично новітня праісторія появи білого лебедя Приазов’я почалася з дарування окупаційною московською владою Олександра І (1777 – 1825) земель поруч із Обіточною косою в 1801 році своєму вірнопідданому, графу Василю Васильовичу Орлову-Денисову (1775 – 1843). Хоча поселення з кількох привезених господарем зі своїх рязанських володінь селянських сімей саме на цьому місці з’явилося лише шість років по тому.
На влаштування адміністративно-релігійного устрою нового поселення, знаного під назвою Обіточне чи Денісово, московитам знадобилося ще два роки (метричні та сповідальні книги селища зберігалися з 1809 року). Імовірно, саме тоді був організований в якомусь вигляді перший місцевий християнський храм, за деякими даними він був збудований з деревени в 1811-ому.
За офіційними джерелами мурована церква разом із дзвіницею була закладена коштом самого графа Орлова-Денисова в 1836 році і його його ж турботами вже два роки по тому освячена на честь пресвятої Трійці (релігійні урочистості відбувалися 17 серпня 1838-ого).
При цьому побудований в 1821-ому на протилежному березі річки царською вказівкою місто Ногайськ, аж до 1868-ого не мало своєї християнської святині, адже першими його мешканцями були представники інших релігійних течій: ногайці заслані сюди режимом з Північного Кавказу, караїми примусово переселені з Криму (пішли за два роки), вірмени-григоріани з Нахічевані… Лише після виходу ногайців до Туреччини власний храм для місцевих вірян став можливим, а до того – вони були приписані до сільського в Обіточному.
Фактично бурхливий розвиток Приазов’я на початку ХХ століття забезпечив збільшення Свято-Троїцької парафії до двох з половиною тисяч чоловік, духовні потреби яких забезпечували аж чотирнадцять священнослужителів різного сану. В реєстрі ж її церковного майна значилися лише власної землі близько дев’яносто гектарів при утриманні від держскарбниці в 132,3 карбованці і 500 – від парафії.
Після зради України європейськими союзниками у Першій світовій війні 1914 – 1918 років, за часів радянської окупації, яка проповідувала атеїзм та кинула всі наявні засоби для боротьби з релігією у всіх її іпостасях, як головного конкурента за уми і серця свої нових громадян, Троїцька церква в Обіточному змогла опиратися режиму довгих півтора десятиліття – бій парафією було програно в 1933-ому, коли її зачинили, а дзвіницю підірвали.
Наступні півстоліття радянських злиднів духу перетворили святиню на понівечені складські приміщення (куполи, дзвони та все церковне начиння більшовики розграбували, а витончений розпис всередині – поховали під величезним шаром тиньку), в яких важко було впізнати вишукану перлину сакрального зодчества.
Лише на зорі відновлення української незалежності, вже в якості пам’ятника архітектури державного значення, церква в Приморську почала свій довгий шлях до відродження під опікою своєї офіційно зареєстрованої в 1991-ому громади, останнім етапом якого стало відновлення дзвіниці двадцять років потому.
Архітектура
Чарівна простота пізньої класики, що підкреслена великим відкритим простором навкруги, складається з простого центрально купольного об’єму без апсиди під двосхилим дахом без прибудов та відновленої одноярусної дзвіниці над притвором трохи меншої за об’ємом за наву, внутрішній декор якої складають 312 розписів.
Зовнішні фасади прикрашені пілястрами доричного ордеру, люнетами віконного та дверного простору, тригліфами осей трансепту, арковими отворами відкритого ярусу дзвіниці, трикутними фронтонами в фільонках, профільованим лобовим карнизом, але головними візуальними домінантами, звичайно ж, служать підкреслені високими шпилями з хрестом начолі великий купол із заламом на круглому гладкому світловому барабані та шаломоподібний із заламом – дзвіниці.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Партизанська, 127.
Посилання
- Етимологія. Обаташ чи кам’яний курган
Як дістатися
Автотранспортом Е58 (М14) (Новоазовськ – Маріуполь – Мелітополь – Херсон – Миколаїв – Одеса), з якої головною, Партизанською, вулицею Приморська до Свято-Троїцького храму, який розташований при в’їзді в місто.
Громадським транспортом Приморська, при в’їзді в який з боку Бердянську розташована Троїцька церква.