Беззаперечно кавовою столицею України вважається місто Лева, де потопаючих в квітах кав’ярень без ліку, де густим ароматом кави просочений кожний куточок старого центру, де без філіжанки не мислимий жоден світанок… Львів та кава – то в українському сьогоденні синоніми, які задають ритм життя.
Але знаходяться сміливці, які, спираючись на історичні знахідки, наважуються оскаржувати цей кав’ярний статус та першість галичанської столиці в розповсюдженні цього вишуканого напою теренами країни. Так, покладаючись на знайдені під час досліджень передмість Хотинської фортеці турецькі та китайські піали для гарячих напоїв з відповідними клеймами виробників, які були полишені армією султан Магомет ІІ після невдалої облоги 1476 року, українські історики (зокрема доктора історичних наук Сергія Пивоварова) запевняють у споживанні кави на Буковині ще в далекі часи, які відстоять від офіційної дати появи першої львівської кав’ярні кондитера Яківа Леваковського в 1802 році на три з чвертю століття.
Місцеві хотинські легенди більш конкретні – вони стверджують, що відступ двохсоттисячного османського війська був таким поспіхом, що навіть султанські шатри не всі зібрали, кинувши напризволяще їх разом із майном. В одному з тих провіантських шатрів були полишені в тому числі і не обсмажені кавові зерна.
Буковинці не знали що це за такі дивні зернятка – спробували на смак – не сподобалось, дали худобі – та теж їсти не стала. Так ці мішки і пішли б на смітник, якби не знайшовся один місцевий козак, який колись давно перебував у турецькому полоні і пригадав, що зелені кавові зерна спочатку треба обсмажити, потім – подрібнити і лише тоді – заварювати. Приготований густий ароматний напій на смак українцям не дуже сподобався, адже без молока і цукру він був аж занадто гірким, але його тонізуючи властивості енергетика зробили його доволі популярним серед гуцулів, зокрема серед вартових.
Але давністю років документи про ті давні смакові вподобання буковинців не збереглися, натомість достеменно відомо, що в Чернівцях перша кав’ярня з американською доставленою через німецький Гамбург кавою вже існувала в 1788 році (тоді це була просто кімната при Трьох коронах), коли до появи першого львівського подібного закладу залишиться ще добрих півтора десятиліття.
Хоча сама розкішна столиця Прикарпаття з висоти величності свого статусу не дуже-то і наполягає на своїй першості (з огляду на все вище означене), а просто чарує своїх гостей вишуканістю австрійської архітектури в легкому ненав’язливому фльорі кавово-тісточкового аромату.