Історія
Будинок зі стайнями в Грушівці
Передісторія пересічної в разом з тим цікавої в архітектурному плані споруди на східній околиці колишнього Олександркроне, а нині Грушівки, почалася разом із приходом на правий берег річки Юшанли в 1857 році раніше безземельних менонітських поселенців з Молочанської колонії, для господарювання яких керівництво колонії зі свого резерву виділило три тисячі десятин землі в тому числу з ярами та пагорбами.
Сорок родин батьків-засновників селища отримали сорок рівнозначних ділянок по двадцять обабіч єдиної центральної вулиці, що розташовувалася вздовж південного берегу річки. На першому етапі вони будували тимчасове житло, яке було представлене саманними хатами, деякі за наявності деревини – невеличкими зрубами. Наступним етапом, з огляду на тваринницьку спеціалізацію села – були хліви та загони для худоби.
З розквітом колонії, один за одним тимчасове житло поселенців перебудовується в цеглі завдяки наявності в сусідніх Кліфельді (нині не існує, землі приєднані до Грушівки) П. Вінца та Нойкірху (зараз – Ударник) приватним цегельням та власної фабрики з виготовлення черепиці Діка. Зводилися садиби за менонітськими архітектурними правилами «Сільськогосподарського товариства» на чолі з Йоганном Корнісом (1789 – 1848): подвір’я завширшки 84м, будинок на відстані 29 м від вулиці, які використовувалися для організації дивовижних газонів з клумбами та садами.
Стайні менонітського житлового будинку
З активною розбудовою Олександркроне, де окрім фермерських садиб та вище названої черепичні одне за одним започатковувалися приватні бізнес-ініціативи (млини на паровій тязі Вінца та Пеннера, два вітряних – Х. Раймера, Вінця і Пеннера, крамниці кооперативна, металевих товарів Х. Фаста, меблева К. Нойштедтера), також існував лікарський кабінет з аптекою доктора Біттнера, до селища почали прибувати нові родини – двадцять п’ять малих садиб продовжили центральну вулицю на схід, після повороту на міст через Юшанли до Ліхфельда.
Так на східній околиці села в 1914-ому з’явився побудований згідно всіх вимог пожежної безпеки (цегляний під черепичним дахом) типовий менонітський будинок в два вікна по центральному фасаду витягнутий в бік внутрішнього двору з прибудовою стаєнь під прямим кутом зі сходу.
Однак щаслива доля цієї приватної садиби закінчилася фактично так і не розпочавшись – того ж року імперські амбіції Московії занурили окуповані нею українські землі в пекло Першої світової війни. Це стало для молочаських менонітів початком кінця – після нетривалого періоду надії української незалежності, в наступному 1919-ому московська збройна окупація поновилася під прапорами червоного люмпену, який експропріював (фактично вкрав) всю приватну власність на свою користь. Олександркронську менонітську громаду радянські окупанти вигнали в чисте поле південніше села (більшість з них після цього емігрувала), а їхнє ще тепле житло зайняли нові «господарі життя» з представників рад. Так званий «будинок зі стайнями» комуністи перетворили на пологовий будинок, де з’являлися на світ нові мешканці навколишніх сіл.
Західний фасад будинку зі стайнями
Чи-то завдяки своїй гуманній місії, а може – своєму місцерозташуванню споруда вистояла не тільки всі сім десятиліть радянського тоталітаризму з його штучними Голодоморами українців, репресіями та переслідуваннями інакодумців, а й руйнівної, розв’язаної Москвою та Берліном, Другої світової війни 1939 – 1945 років.
Після відновлення української незалежності в 1991 році, в межах оптимізації надання медичних послуг, пологовий будинок в Грушівці був закритий задля надання кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги в районному центрі, його споруду на якийсь час прилаштували під житло, а зараз вона стоїть пусткою.
Архітектура
Будинок зі стайнями – одноповерхова цегляна двокольорова фарбована по тинькованій червоноцегляній кладці споруда зі прямокутною прибудовою зі сходу. Вона, розташована наприкінці центральної вулиці при виїзді на тік, завершує собою північно-східну перспективу забудову колишнього Олександркроне.
За традиціями менонітської архітектури кінця ХІХ – початку ХХ будівля багато прикрашена виконаними об’ємною цегельною кладкою архітектурними штрихами: кутовими пілястрами з геометричними нишами та ширинками в стилобаті і антаблементі, багатим обрамленням віконних ніш від підвіконних табличок та лиштв на імпостах до широких брівок, складнопрофільним лобовим карнизом. Відмінною рисою служать пара аркових слухових віконець на фронтоні.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., с. Грушівка, вул. Олександівська.
Як дістатися
Автошляхом Т0401 (Дніпро-Мелітополь), з Токмаку по О081869 через села Веселе – Запоріжжя – Новомиколаївка – Могутнє або з Світлодолинська через Орлово – Новомиколаївку – Могутнє до Грушівки, на східній околиці якої розташована збережена менонітська житлова споруда.
Приміським чи попутнім транспортом, що прямує з Токмаку через Грушівку, будинок зі стайнями розташований наприкінці центральної вулиці (неподалік млину з північного боку забудови).