Історія
Передісторія нового мурованого серця православ’я Прикарпаття почалася з призначенням 8 травня 1835 року очільником Чернівецько-Буковинської катедри уродженця української Васловівки, Євгена Гакмана (1793 — 1873). Саме його невсипущими турботами на теренах краю один за одним починають з’являтися муровані православні святині. Звичайно ж Чернівці, як адміністративно-релігійний центр, стояли одними з перших в черзі на отримання православної кам’яниці, гідної їхнього нового статусу.
За всіх часів однією з найбільших статей витрат будівництва на початковому етапі виступав гідний проект, адже послуги архітекторів коштували не дешево. І тут самі Небеса, мабуть, почули молитви буковинських парафіян — під час паломництва до Свято-Троїцької Сергієвої Лаври отець Євген отримав його просто в подарунок від митрополита Серафима (Глаголевського) (1763 — 1843).
Саме цей проект після переробки віденським архітектором Фердинаном Роелля ліг в основу майбутнього собору, наріжний камінь якого було освячено в 1844 году. Масштабне будівництво вимагало чималих коштів; і хоч роботи під наглядом крайового інженера А. Маріна виконувалися професійно та в строк, тривали вони цілих два десятиліття. Освячений ж храм на честь Святого Духа був своїм хрещеним отцем, митрополитом Євгеном, у липні 1864-го.
А вже за п’ять років за його ж ініціативою для надання довершеності зовнішньому вигляду собор перебудували за проектом архітектора Йозефа Главки (1831 — 1908). Саме тоді центральний фасад отримав свої італісько-ренесансні риси завдяки напівсфері куполів та двом вежам-дзвіницям.
До оформлення ж внутрішнього простору справа дійшла лише наприкінці ХІХ століття через втрату Святодухським храмом домінувальної позиції в Чернівцях із заснуванням імператорським декретом Франца Йосипа I (1830 – 1916) від 23 січня 1873-ого незалежної митрополії Буковини та Далмації в 1873-ому та будівництвом величної резиденції буковинських митрополитів. Роботи з розпису інтер’єрів, які тривали чотири роки і завершилися в 1896 році, були виконані малярною школою Карла Йобса.
Не дивлячись на всі буремні пів ХХ століття та румунську окупацію Святодухська православна святиня в серці Чернівців продовжувала свою високу духовну місію, допоки окупаційний радянський режим в 1961-ому не зачинив її, перетворивши в «кращих» своїх традиціях притулок християнської віри на банальний склад паперу, а потім — виставковий зал промислових товарів (при чому під цим гожим приводом з стін був змитий той самий унікальний розпис Йобса).
Забуття тривало аж до 1980-х, коли з послабленням релігійних заборон тоталітарного режиму почався інтенсивний процес повернення інтересу до духовної спадщини України, першим етапом якого стала спроба прилаштування собору під художній музей, яка втім так і не набула завершеності (хоча за цей час московити встигли знищити поховання отця Євгена Гакмана, що знаходилося в його стінах) — в 1989-ому його повернули православній громаді міста.
Відродження сплюндрованої святині та відновлення повноцінної роботи духовного центру храму Святого Духу стало можливим з відбудовою українського суверенітету в 1991-ому; одна за одною почали з’являтися нові віхи в новітній історії собору: встановлення пам’ятної таблички на місці знищеного поховання митрополита Гакмана (1993), розпис інтер’єрів (1997), відновлення дзвонів (2000), оновлення фасадів (останній раз — окінець 2010-х), і цей процес лише набирає обертів.
Архітектура
Побудована згідно проекту хрестоподібною центральнокупольною споруда з напівкруглою апсидою Святодухського собору після перебудови кінця XIX століття набула нехарактерних для православ’я рис римського ренесансу завдяки акцентованому головному фасаду з двома симетричними вежами-дзвіницями з арками отворів в підкреслених замковим каменем архівольтах на консолях під шоломоподібними куполами на восьмиграних високих глухих барабанах та чотирипілястровим порталом коринфського ордеру центрального входу з масивним трикутним фронтоном, круглою вікном-«трояндою» та трикутним сандриком на консолях.
Загалом ж декор споруди складають: стінний руст, профільовані лиштви, люнети, складнопрофільний карниз великого виносу, лінейні сандрики на консолях основного обсягу; пілястри та напівпілястри коринфського ордеру, трикутні фронтони в фільонках вісей трансепту; три великих напівсферичних вінчальних куполи з фонарями (нава, середхресття, хори) на високих світлових круглих барабанах декоровані віконними арками в обрамлені архівольтів та пілястрами доричного ордеру між ними.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 85.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті вулицями Руською — Головною — Героїв Майдану до Соборної площі, на якій розташований Святодухський храм.
Громадським транспортом до Чернівців, а потім — міським, що прямує через центр до зупинки «пл. Соборна».